Юрій Щур
У дні відзначення чергової річниці Першої конференції поневолених народів Східної Європи та Азії (21-22 листопада 1943 р.), варто згадати книгу молодого дослідника Григорія Роя «Нарис історії Антибольшевицького Блоку Народів», яка побачила світ 2021 р. в Києві. Компетентність автора дослідження не викликає сумнівів, історію АБН він досліджував під час навчання на істфаці Київського національного університету ім. Т. Шевченка, а потім за два роки захистив докторську дисертацію (PhD) на цю тему в Українському вільному університеті (Мюнхен, Німеччина).
До безперечних переваг дослідження повною мірою можна віднести широченну історіографію та джерельну базу. Автор не лише використав відомі на сьогодні дослідження та документи з історії АБН, але й залучив значну кількість матеріалів іноземними мовами, більшість з яких не доступні вітчизняним дослідникам. Особисто я до останнього часу користувався лише збірками документів українською мовою, які були опубліковані ОУН в рамках серії «Бібліотека українського підпільника» та буквально кількома статтями у наукових збірниках та ЗМІ.
Відомий дослідник історії українського націоналістичного руху Олександр Сич у передмові схарактеризував книгу Григорія Роя як «вікно у світ незнаної історії». А професор політології Ратгерського університету (США) Олександр Мотиль конкретизував цю тезу: «Те, що мало бути виключно історією маловідомої міжнародної коаліції націоналістичних рухів поневолених народів Східної Європи та СССР, перетворилося на історію транснаціональної організації на тлі Холодної війни, боротьби спецслужб США та СССР та перипетій і міжусобиць всередині Організації Українських Націоналістів».
Від себе додам, що у книзі ретельно проаналізована концепція спільної боротьби поневолених народів та спроби її реалізації під час Другої світової війни та в перші повоєнні роки. Крім того, автор дослідив таке явище, як ідеологія антикомунізму, подавши її цілісну картину з урахуванням досвіду Заходу, Азії та Латинської Америки. Досвід співпраці з організаціями з цих регіонів також відображений у аналізованій праці.
Книжка містить детальний опис діяльності Антибольшевицького блоку народів від самого дня його створення до кінця ХХ ст. Ледь не вперше у історіографії подано розлогий опис національних організації, які входили до складу АБН та історію формування мережі Блоку. Окреме місце відведене співпраці з розвідувальними органами західних країн, зокрема США та Великої Британії.
Що важливо, книга написана дуже легкою, «читабельною» мовою. Подібний стиль написання дозволить не розчаруватися у книзі професійному історику, але й не відштовхне потенційного читача, не звиклого до «сухих» наукових монографій. Праця Григорія Роя не лише для тих, хто цікавиться історією України чи українського визвольного руху. Це дослідження має зацікавити й фахівців з міжнародних відносин, як яскравий приклад того, як можна в умовах окупації та бездержавності консолідувати цивілізований світ для захисту українських інтересів.
В якості продовження теми чи побажання автору дослідження. У контексті триваючої російсько-української війни цікаво було б прочитати більше про діяльність структур АБН в умовах різних військових конфліктів, ініційованих СССР та Росією, зокрема у Афганістані та Ічкерії.
