1 березня минуло 180 років від дня народження Федора Піроцького (1845-1898) – українського інженера, винахідника першого у світі трамвая на електричній тязі. Ювілей видатного винахідника з Полтавщини за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно з Постановою ВР цьогоріч відзначається на державному рівні.
Федір Аполлонович Піроцький народився 1 березня 1845 року в селі Сенча Лохвицького повіту Полтавщини у родині шляхтичів, які походили із старовинного роду українських реєстрових козаків. У статті в інтернет-виданні «Історична правда» директорка Київського музею електротранспорту Лідія Лівінська наголошує на походженні від козацької старшини Лохвицької сотні Лубенської Лубенського полку Гетьманщини. Батько Федора – Аполлон Піроцький був військовим лікарем. Початкову освіту Федір отримав вдома.
Розвиток електротехніки: захоплення на все життя
Вищу військову освіту здобув у Костянтинівському кадетському корпусі та Михайлівській артилерійській академії. Проходив службу в артилерійських військах.
«Ще навчаючись в академії, під час практики на військових заводах Фінляндії, Піроцький звернув увагу на велику кількість водоспадів у цій озерній колонії, з яких лише декілька приводили в рух механізми заводів. Це незабутнє враження краси і сили спонукає його до праці в ГАУ над передаванням за допомогою електрики «рушійної сили від пунктів виробництва (водоспади, парові машини) до місць споживання (міста, заводи). Саме ця проблема була ключовою для подальшого розвитку електротехніки, оскільки передача на відстань слабких струмів на той час уже була розв’язана (телеграф, згодом телефон). На початку 1870-их років Піроцький розробляє проект передачі електроенергії через залізний дріт, закріплений телеграфними ізоляторами на дерев’яних стовпах, та двох машин змінного струму власної конструкції. Зворотним провідником була земля. Він придбав дві уже класичні колекторні машини системи Грамма і у вересні 1874 р. на Волковому полі проводить першу серію дослідів з передачі електроенергії від однієї машини на відстань 200 м до другої (перша система «генератор-двигун»!).Для подальших експериментів він докуповує – теж за свій рахунок – парову машину, згодом і другу, і проводить кілька серій дослідів. Піроцький звертає увагу на “дармові” електричні лінії – залізничні колії. У 1875 р. він розпочинає і у 1876 р. завершує серію успішних дослідів на дільниці Сестрорецької залізниці довжиною 1 км. У цих дослідах одна рейка була прямим, друга зворотним (земляним) провідником; приймачем енергії був електродвигун», – йдеться у статті в газеті «Україна молода» кандидата технічних наук Юрія Бобраницького.
Електричні трамваї в українських містах Києві, Львові, Дніпрі (тоді Катеринослав), Чернівцях, Кропивницькому (тоді Єлисаветград) та Житомирі
У статті в інтернет-виданні «Історична правда» директорка Київського музею електротранспорту Лідія Лівінська розповіла: «Дбаючи про пріоритет та поширення своїх ідей, у 1877 році Піроцький розіслав «Інженерний журнал» зі своєю статтею про експерименти усім зацікавленим особам і фірмам, в тому числі і представнику фірми “Сіменс”, який негайно доправив журнал у Берлін. Наслідки не забарилися. Поки Піроцький був вимушений відволіктися від дослідницької роботи через тривале службове відрядження у чорноморські фортеці, на берлінській виставці 1879 р. фірма “Сіменс” продемонструвала невеличкий “потяг” з окремим локомотивом і двома причепними платформочками, на яких могли сісти спинами один до одного, звісивши ноги, декілька пасажирів. Водій сидів на локомотиві. Екіпаж використовувався як атракціон. Це був ще далеко не електромоторний трамвай, але важливо те, що енергія до двигуна локомотива подавалася за схемою Піроцького з «Інженерного журналу». У заявці на винахід від 5 квітня 1880 року він описує проект електричної залізниці, а 12 квітня перед багатолюдною аудиторією, де був і представник фірми “Сіменс”, викладає проект застосування електрики “для руху залізничних потягів з подачею струму тими ж рейками, по яких котяться колеса”.Доповідь людям сподобалася. Протягом літа Піроцький працював над втіленням свого винаходу. Для цього він навмисне обрав найважчий двоярусний вагон кінної залізниці на 40 пасажирів, вагою у 6 550 кг і переобладнав його на електротягу. На території Рождєственського вагонного парку збудував електростанцію та переобладнав ділянку колії довжиною 85 м. Нарешті 22 серпня 1880 р. уперше в цілому світі рушив електромоторний вагон трамвая. Він рухався зі швидкістю кінної рисі (8-12 км/г ), робив крутий поворот, зупинявся і рухався назад. Показ успішно проводився до 16 вересня. Зарясніли захоплені відгуки в газетах, про успіх писали науково-технічні журнали, серед них і “Электричество”. У 1881 р. Піроцький демонструє схему свого винаходу на Паризькій міжнародній виставці. Здавалося, незабаром трамвай під вулицями столиці імперії. На заваді стала звичайна консервативність Росії, особливо її столиці. Місцеві олігархи, які вклали великі капітали в конку, що ще не окупилися, стіною стали перед трамваєм».
Втім, винаходом полтавця найшвидше скористалися у Європі, де з 1881 року почали будувати усі трамвайні лінії за його проєктом.
Іще за життя винахідника першу лінію електричного трамвая було збудовано у Києві – вона почала свою роботу у червні 1892 року. Через два роки, у 1894 році відкрився рух електричного трамвая у Львові. У 1897 році відкрився рух електричного трамвая в таких українських містах, як Дніпро (тоді Катеринослав), Чернівці, Кропивницький (Єлисаветград) та Житомир.
А що ж обидві столиці Російської імперії? Юрій Бобраницький і Лідія Лівінська дослідили таке: «У Москві трамвай пішов лише у 1899 р. А в Петербурзі взагалі стався «прикол»: уперше трамвай пішов тут узимку 1895 р., але не вулицями, які й надалі «удобрювала» конка, а… по льоду між берегами Неви, бо на воду столична мафія не додумалася заявити свої права (акціонерне товариство кінних залізниць чинило запеклий і небезуспішний опір трамваю, чому сприяла і рівнинна місцевість колишнього болота). Таких льодових перевозів було 4, і діяли вони аж до 1902 року. Щоправда, у 1899-му на одній з ліній конки пішов трамвай, але на акумуляторах! Лише у 1907 року вулицями Петербурга пішов справжній трамвай – через 27 років після його винайдення Піроцьким».
Трамвай- не єдина сфера інтересів винахідника з Полтавщини
Уродженець козацького сотенного містечка Сенча на Полтавщині змусив говорити про себе всю Європу, зробивши низку винаходів для будівництва, роботи гідроелектростанцій та військової справи (артилерії та ракетної техніки). Запропонував нові конструкції доменних печей для виплавки чавуну, домашніх і хлібопекарських печей, спосіб передачі електроенергії на велику відстань та першу підземну кабельну лінію, використання електроприводу в міському транспорті, модель залізниці та трамвая на електротязі, кілька винаходів в галузі зв’язку, в т.ч. і телеграфного та електричного освітлення. Проте Федір Аполлонович так і не отримав гідного визнання у Російській імперії. Військове відомство не надавало належного значення його дослідам із електрикою. Російський царат не зацікавили ні електричний локомотив, ні електричний трамвай, ні пропозиції щодо будівництва гідроелектростанцій.
Останні роки життя
Генералітет російської імперії Піроцького відправив у відставку за кілька місяців до 25-річного терміну військової служби в званні полковника через що український геніальний винахідник замість пенсії на рівні найбільшого окладу отримував мінімальні виплати.
Ображений і пригнічений Піроцький їде в Україну, в село Маслівка Олешківського повіту на Херсонщині. У Маслівці він мав маєтності, успадковані від дядька – очевидно, теж шляхтича українського козацького походження. Та недовгим був спокій. Недоброзичливці відсудили безсумнівну спадщину, скориставшись типовим для російської імперської бюрократії перекрученням українських прізвищ – у деяких документах Піроцький значився як Пероцький. Тож змушений був покинути спадщину, але не поїхав до Петербурга, а перейшов жити до готелю «Афіни» в Олешках. Решту життя провів у злиднях, винаймаючи кімнату в пансіоні Олешок.
28 лютого 1898 р. Федора Піроцького знайшли мертвим. Газетні публікації повідомляли, що «жодних грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, за рахунок описаного і пізніше проданого майна…». Зокрема, журналіст газети «Дзеркало тижня» Корній Коломнов процитував один із газетних дописів, який коментарів не потребує: «Жодних грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, за рахунок описаного і пізніше проданого майна… На площі з молотка продавалися різні старі речі, позначені в описі під номерами, і за всі більш-менш придатні речі вартістю від 1 коп. до 4,65 руб. виручено всього 65 рублів. Непроданими залишилися 16 номерів нікому не потрібних речей, таких як, наприклад, різні книги, папери тощо. Залишилося 5 скринь, 4 валізи і 3 ящики: усе це наповнене діловими паперами, картинами, книгами».
Увічнення пам’яті
У 2019 році в Олешках встановили бюст винахіднику і назвали сквер його ім’ям. Також на малій батьківщині винахідника, у рідному козацькому селі Сенча Миргородського району Полтавської області Федора Піроцького пошановано у назві вулиці.
19 травня 2023 року на 30-й позачерговій сесії Полтавської міськради 8-го скликання у межах виконання деколонізаційного закону депутати міської ради перейменували вулицю Чкалова на честь Федора Піроцького. Цьому передували напрацювання учасників Полтавської топонімічної комісії (зокрема Леоніда Булави і Олега Пустовгара) при Інституті розвитку міста й волевиявлення полтавців під час он-лайн голосування на платформі EDEM: учасники громадського опитування підтримали усунення з топонімії імені російського льотчика й увічнення у назві вулиці винахідника трамваю.
Представництво УІНП в Полтаві (за матеріалами видання «Історична правда» https://www.istpravda.com.ua/articles/4dd2eb5fb4a9b/, статті «Трамвай без прописки» в газеті «Україна молода» https://www.umoloda.kiev.ua/number/224/163/7976/ та офіційного сайту Полтавської ОВА https://poda.gov.ua/news/212205)
