Олексій Олексин (30.04.1981 — 21.02.2025)
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 40 м. Львова, згодом — у Львівському фізико-математичному ліцеї-інтернаті при Львівському національному університеті імені Івана Франка.
Працював електриком на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Олексій завжди був готовий допомогти та підтримати. Вирізнявся щирістю у словах і вчинках, умів співпереживати та розуміти інших. Захоплювався комп’ютерною технікою, вивчав мови, любив подорожувати та цікавився історією. Був активним, комунікабельним, товариським і позитивним, вирізнявся оптимізмом та життєрадісністю.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському, Північно-Слобожанському та Херсонському напрямках у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Олексія Олексина залишилися мати, син, брат, троє сестер, племінники та родина.
Микола Поглод (20.12.1994 — 12.05.2026)
Уродженець міста Новий Розділ Львівської області.
Навчався у Новороздільському опорному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 5 Новороздільської міської ради Львівської області. Згодом здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів та електрозварника ручного зварювання у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Новороздільський професійний ліцей».
Зі слів рідних, Микола був дуже життєрадісним, добрим, щирим та оптимістичним, любив свободу й справедливість. Був люблячим чоловіком, батьком і сином. Любив природу, захоплювався походами та риболовлею.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському, Донецькому та Північно-Слобожанському напрямках у складі 101-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «За участь у боях. Бахмутський рубіж» та почесним нагрудним знаком «За мужність та незламність в боях Курського пекла».
У Миколи Поглода залишилися дружина, син, донька, батьки та брат.
Олег Сліпак (01.04.1982 — 20.05.2026)
Львів’янин.
Навчався у ліцеї імені Василя Симоненка Львівської міської ради, згодом — у Відокремленому структурному підрозділі «Технічний фаховий коледж Національного університету „Львівська політехніка“».
Працював автомеханіком на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Олег любив автомобілі, захоплювався приготуванням їжі та любив тварин. Був щирим, добрим і життєрадісним, завжди залишався хорошим другом.
У 2025 році приєднався до лав Збройних Сил України у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Олега Сліпака залишилися мати, донька, брат із сім’єю та родина.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Олексія Олексина поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), а Миколу Поглода — на Ряснянському кладовищі (вул. Лукасевича).
Прощання з Олегом Сліпаком продовжиться у храмі Введення Пресвятої Богородиці УГКЦ у селі Мшана. Поховають воїна на місцевому кладовищі у селі Мшана.
