Дні вересня у календарі пам’ятних дат cповнені різних важливих подій. Серед 23 вересня-день вигнання нацистів з Полтави та інші дні вересня, коли із сіл і міст нашого краю було вигнано гітлерівських злочинців. Водночас згідно з ідеологічними канонами комуністів – це дні так званого “освобождєнія” Полтавщини. Так вирішили комуноідеологи ще в період радянської окупації червоною росією, тобто у СССР. Насправді, це дні вигнання націонал-соціалістичного режиму і повернення комуністичного. Перемогу режиму Колими над режимом Бухенвальду аморально тлумачити як “освобождєніє”. На основі чинного законодавства у сфері державної політики національної пам’яті, даних з офіційних сайтів Українського інституту національної пам’яті (УІНП) й глосарію, що його затвердив секретар РНБО Олексій Данілов оприлюднюємо інформацію-роз’яснення.
Вигнання чи визволення?
«Вісім років минуло з часу ухвалення пакета декомунізаційних законів, в тому числі й закон «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років». Ним запроваджено коректну і науково-виважену термінологію. Але досі маємо системну проблему на території усієї держави. Полтавщина –не виняток. І колишній міський голова Полтави Мамай, і значна частина очільників громад краю, деякі чиновники органів виконавчої влади у ЗМІ, на офіційних сайтах, у соціальних мережах під час публічних заходів, пов’язаних з подіями 2-ої Світової війни, так само як і в путінській росії, вживають незаконний термін «визволення»», – зауважив представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.
Він наголосив: «відзначається тільки ВИГНАННЯ нацистських окупантів з якогось населеного пункту, території. ВИЗВОЛЕННЯ – тільки з 24 серпня 1991 року. Нагадуємо органам місцевого самоврядування, громадським і політичним діячам, їхнім піар-командам, співробітникам органів місцевого самоврядування та обласної і районних військових адміністрацій Полтавської області про необхідність діяти у межах чинного законодавства».
У Полтавському офісі УІНП процитували статтю 2. «Форми увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років».:. «Основними формами увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років є:1) відзначення Дня пам’яті та примирення, днів вигнання нацистів з України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, інших адміністративно-територіальних одиниць з України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, інших адміністративно-територіальних одиниць».
Кліше «фашистські загарбники» нав’язане радянською комуністичною пропагандою і широко використовувалося в науковій і художній літературі, кіно, радіо і телебаченні, пресі. Правильно вживати «нацистські окупанти». Також УІНП пропонує використовувати термін «вигнання нацистських окупантів із України» замість сполучення «визволення України від фашистських загарбників». Термін «визволення» передбачає волю, свободу, а в 1944 році Україна не стала вільною. Із вигнанням нацистів Україна не отримала волю, а опинилася під іншим пануванням. Його наслідками стали масові репресії та депортації сотень тисяч українців, поляків і цілого кримськотатарського народу. СРСР ставив за мету не визволення Українського народу, а повернення його до складу радянської імперії. Досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна у кінцевому підсумку закінчується у столиці агресора. Волю і свободу Український народ отримав тільки після 24 серпня 1991 року, з розпадом Радянського Союзу, а остаточне визволення станеться після Української Перемоги в сучасній російсько-українській війні за незалежність.
Генерал німецької армії Гейнц Гудеріан та командир 29-ої легкої танкової бригади Червоної армії СРСР комбриг Семен Кривошеін під час спільного параду в Бресті у 1939 році
Спільний парад радянських та нацистських військ у Бресті. 22 вересня 1939
Вигнання нацистів з українських територій стало можливим завдяки масовій участі українців у лавах як Червоної армії, так і в партизанських загонах і структурах українського визвольного руху (ОУН та УПА). Український вимір Другої світової війни – це боротьба на всіх фронтах і театрах воєнних дій: не тільки на Східному фронті, а й у лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та Тихоокеанському театрі воєнних дій. Вигнання нацистів з України стало можливим завдяки об’єднанню зусиль всієї антигітлерівської коаліції та визвольних антинацистських рухів. У вигнанні окупантів брала участь вся Україна: регулярні війська, національне підпілля на чолі з Українською повстанською армією (близько 100 тисяч вояків) і бійці на усіх інших фронтах світу.
Але подіями вересня-жовтня–листопада 1944-го війна не скінчилася. Українці воювали в Європі до 8 травня 1945 року та в Азії – до 2 вересня. На Батьківщині збройний спротив радянській владі тривав ще понад десятиліття. Вигнання нацистських окупантів супроводжувалося вчиненням масових злочинів, які організував сталінський режим СРСР і радянські війська з вини його командування. На найнебезпечніших ділянках фронту масово використовувалися «чорносвитники» – поспіхом мобілізоване радянським командуванням (польовими військкоматами) місцеве населення, юні українці, яких російсько-комуністичні військові злочинці кидали у бій непідготовленими, необмундированими та неозброєними. Українські армійські частини Радянської армії у 1943–1944 роках червона Москва використовувала в боях проти національного підпілля, що означало братовбивчу війну між українцями, які служили у РСЧА та УПА. В очищеному від німців Криму у 1944 році радянська влада здійснила низку депортацій, зокрема повністю виселила до Середньої Азії кримських татар (180 тисяч).
Українці продовжували зазнавати втрат і після закінчення війни – масові репресії продовжувалися аж до смерті Сталіна. Унаслідок організованого масового голоду 1946–1947 років в Україні загинуло до мільйона людей. Кількість військових і цивільних жертв війни історики оцінюють у 8–10 мільйонів українців.
«Велікая отєчєствєнная» чи Друга світова?
Апарат РНБО України та Центр протидії дезінформації у співпраці з Національною академією наук України, Офісом Президента, Міноборони України, Міністерством закордонних справ, Міністерством культури та інформаційної політики, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Міністерством внутрішніх справ, Офісом Генерального прокурора, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України та Державною прикордонною службою підготували для органів влади глосарій (словник, що пояснює маловідомі або застарілі слова або є списком понять в специфічній області знання з їхніми визначеннями) і опублікували за цим посиланням https://www.rnbo.gov.ua/files/2021/%D0%93%D0%9B%D0%9E%D0%A1%D0%90%D0%A0%D0%86%D0%99.pdf .
У ньому серед іншого пояснено важливість застосування терміну «Друга світова» або як варіант «радянсько-німецька війна». Адже Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» встановлено, що «Друга світова війна 1939-1945 років, що розпочалася внаслідок домовленостей націонал-соціалістичного (нацистського) режиму Німеччини та комуністичного тоталітарного режиму СРСР, стала найбільшою трагедією людства у XX столітті»; «під час Другої світової війни 1939-1945 років націонал-соціалістичним (нацистським) та комуністичним тоталітарним режимами на території України було вчинено численні злочини проти людства та людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого Україні та Українському народові було завдано величезних втрат». Також у Законі вживаються такі терміни: «жертви нацизму», «ветерани 2 світової війни»; «учасники визвольного руху» (маються на увазі діячі Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української Головної Визвольної Ради);«учасник Другої світової війни 1939-1945 років», «воїни, які загинули під час Другої світової війни 1939-1945 років».
Отож, замість комуністичного пропагандистського штампу «Велика Вітчизняна війна» слід послуговуватися історично коректним–«Друга світова війна 1939–1945». Чому? Бо її український вимір не обмежується хронологічними рамками воєнного конфлікту 1941–1945 років між СРСР і Третім Рейхом. Для українців війна з нацизмом розпочалася 1 вересня 1939 року, коли Третій Рейх та СРСР співпрацювали як союзники – із бомбардувань Львова силами люфтваффе. 11 вересня частини вермахту увійшли до Галичини, але за таємними домовленостями між Гітлером і Сталіним німецькі війська за 2 тижні відступили на захід.17 вересня 1939 року у війну на боці гітлерівського нацистського агресора вступив сталінський СРСР.
Радянські капища чи місця пам’яті?
Дні вигнання нацистів могли би стимулювати органи влади Полтавщини до дій заддя появи нової і української візуалізації пам’ятників та меморіалів, поховань, пов’язаних з подіями 2-ої світової війни. у такий спосіб, щоб вони не слугували поширенню радянських та російських міфів, а правдиво розповідали складну історію цього періоду.
У ст.5, п5. закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» зазначено: «у разі якщо пам’ятник, пам’ятний знак містить окремий елемент, що символізує російську імперську політику, такий елемент демонтується (вилучається) з публічного простору)».
На Полтавщині найбільше російсько-комуністичних елементів на пам’ятниках, знаках, меморіалах періоду 2-ої Світової війни. Тож важливо обстежити, здійснити фотофіксації щодо наявності/відсутності на меморіалах/пам’ятниках/пам’ятних знаках символіки комуністичного тоталітарного режиму та російської імперської політики, а саме:
– зображень георгіївської (гвардійської) стрічки;
-зображень або копій прапора Перемоги, бойових прапорів (знамен), емблем, іншої символіки радянських органів державної безпеки, репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;
-зображень державних нагород, інших відзнак СРСР, інших союзних або автономних радянських республік у складі СРСР або елементів таких державних нагород чи відзнак;
-написів «Велика Вітчизняна війна» або похідних від них, дат початку та закінчення «Великої Вітчизняної війни»; –
написів або зображень, пов’язаних із пропагандою комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, пропагандою російської імперської політики;
– назв населених пунктів колишнього СРСР, яким присвоєне звання «місто-герой» або «фортеця-герой», і які розташовані на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом;
– назв населених пунктів, розташованих на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, яким присвоєне звання «місто військової слави».
Необхідно візуалізувати згадану у цьому матеріалі термінологію та загальноприйнятний серед українців символ вшанування пам’яті полеглих у 2-ій Світовій війні – червоні маки.
В українських піснях говориться, що червоні маки розцвітають там, де пролилася козацька кров. Червоні маки є проявом поваги до тих, хто знищив нацизм та новим символом Перемоги українського народу. Детальніше про цей символ за цим посиланням https://bit.ly/3oGP9wP
Полтавський офіс УІНП (за матеріалами офіційного сайту УІНП)
