Під дію закону про декомунізацію на Полтавщині підпадали щонайменше півтисячі пам’ятників, пам’ятних знаків, погрудь, стел. Законодавство України встановлює чіткі параметри, які саме об’єкти треба прибрати з громадського простору. Втім, у деяких громадах цього тривалий час не виконували, розповів у передачі Українського радіо «Полтава» регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар. Ефір присвятили восьмій річниці з часу прийняття пакету декомунізаційних законів.
Часто пам’ятники радянських часів не мали жодного стосунку до населеного пункту, де його встановлювали.
«Пам’ятник Володимиру Леніну стояв на території санаторію «Сосновий бір» у публічному просторі, і головний лікар відмовлявся його демонтувати. У відписках УІНП він дописався до того, що це музейний експонат цього санаторію, хоча з’ясувалося, що там, як такого, музею і не існує. Усі роки дії декомунізаційних законів він вдавався до відписок, аргументував, що це наша історія. Так, це наша історія – агресія Леніна проти УНР. І демонтував він його аж після повномасштабного вторгнення росіян у лютому минулого року»
За словами Пустовгара, саме після 24 лютого 2022 року у громадах демонтовували пам’ятники, які до того «не заважали» і були «нашою історією». А в деяких випадках ні законодавство, ні дописи від інституту нацпам’яті не були аргументами. Тоді доводилося звертатися до правоохоронців.
«У Карлівці місцева влада відновила демонтований у 2016 році пам’ятник першому секретарю ЦК Комуністичної партії України Миколі Підгорному. Аргумент був абсолютно недолугий і суперечив декомунізаційному законодавству – «він наш земляк». УІНП подав звернення до поліції, до прокуратури. Кобеляцька прокуратура відкрила кримінальну справу, вона тяглася роками. І приписи вони виконали: не УІНП, а вже прокуратури після повномасштабного вторгнення»
А Хорольська влада лише після окремого розпорядження голови ОДА Дмитра Луніна демонтувала бюст на честь Третяка Івана Мусійовича (1923–2007) — особи, яка обіймала керівні посади в комуністичній партії та вищих органах державної влади СРСР (у 1976–1984 роках — командуючий військами Далекосхідного військового округу. У 1986–1987 роках — заступник міністра оборони СРСР — головний інспектор МО СРСР, у 1987–1991-му — заступник міністра оборони СРСР — головнокомандуючий Військами протиповітряної оборони.
Коли місцева влада не прагне слідувати законодавству, тоді з’являється «народна» декомунізація, зазначив Олег Пустовгар.
«У Лубнах міська влада тривалий час відмовлялася демонтувати пам’ятник Чапаєву. Не допомагали звернення ні до поліції, ні до міської влади. І тут стався акт народної декомунізації. У ніч з 25 на 26 жовтня 2021 року активісти з громадської організації «Гонор» приїхали до Лубен та й прибрали цей пам’ятник Чапаєву. Після цього дуже сильно в ефірах Скабєєвої обурювався представник ОПЗЖ Рабинович».
Як розповів представник інститут нацпам’яті, небайдужі жителі Полтавщини також допомагають прибирати з громадського простору радянські пам’ятники. І така ініціативність посилюється.
«Відразу після тієї чи іншої новини щодо демонтажу або пишуть в коментарях, або телефонують з інших громад і повідомляють нові і нові факти. Це говорить не тільки про те, що настільки масштабно наш публічний простір маркувався символами і сенсами оцього російсько-комуністичним окупаційним режимом.Позбавити публічний простір від цього сміття – це один із кроків до перемоги у світоглядній війні з Росією».
Повністю інтерв’ю із регіональним представником УІНП в Полтавській області Олегом Пустовгаром слухайте тут https://soundcloud.com/ur_local/dekomunizacziya-u-gromadax
Полтавський офіс УІНП (за матеріалами сайту «Суспільне. Полтава»)
