21 березня на засіданні Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування вирішили винести на сесійне засідання парламенту сім нових назв населених пунктів Полтавщини.
Йдеться про:
-
Село Олексіївка у Гребінківській громаді Лубенського району перейменують на Калинівку;
-
село Першотравневе у Пирятинській громаді Лубенського району перейменують на Перевідне;
-
село Червоні Пологи у Лубенській громаді Лубенського району перейменують на Пологи;
-
селище Декабристів у Великосорочинській громаді Миргородського району перейменують на Мирне;
-
село Першотравневе у Шишацькій громаді перейменують на Петренки;
-
село Першотравневе у Чутівській громаді Полтавського району перейменують на Майдан;
-
село Чкалове у Кобеляцькій громаді Полтавського району перейменують на Єднання.
У полтавських ЗМІ виникають запитання щодо сьогоднішніх рішень Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування щодо семи сіл у Полтавській області, які вирішили перейменувати.
Це вичерпний перелік? Ми на екваторі процесу? Це початок процесу? Чи після Постанови ВР про перейменування цих семи сіл процес завершиться?
Відповідь: НІ, НЕ ЗАВЕРШИТЬСЯ. Однак, можемо впевнено сказати, що деколонізація назв населених пунктів Полтавщини набрала незворотного характеру. Саботаж неможливий в принципі.
В Українському інституті національної пам’яті (УІНП) постійно наголошували: оприлюднений на нашому офіційному сайті перелік не є вичерпним. Наш маленький колектив не може моментально дати висновки щодо багатьох населених пунктів, це дуже великий обсяг дослідницької праці.
Наприклад, у переліку УІНП не було селища Декабристи, що підпорядковане Великосорочинській громаді Миргородського району. Однак після фахового висновку Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті щодо належності об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб, пам’ятників та пам’ятних знаків), присвячених декабристам, до символіки російської імперської політики по всій Україні було запущено перейменування не лише сіл, але й вулиць із назвою «Декабристи». Адже незважаючи на існування філій російського декабристського руху в Україні, його програми не передбачали політичної, культурної та державної окремішності для українського народу. Так, розроблений керівником Південного товариства в Тульчині Павлом Пестелем проєкт конституції – «Руська правда» – був наповнений імперським духом і не визнавав за народами, які населяли Російську імперію, права на окреме політичне існування.
Торік на семінарі під егідою Полтавської ОВА і УІНП виконкомам громад Полтавської області було наголошено на необхідності самотужки проаналізувати назви сіл і міст на предмет наявності російської імперської символіки.
Скажімо, це зробили у Лубенській громаді, і от сьогодні комітет ВР проголосував за назву “Пологи”. Оскільки до назви села у часи СРСР комуністичні ідеологи додали прикметник “червоні” на звеличення загарбницької політики Червоної ленінської росії і її Червоної армії проти Української Народної Республіки (УНР) під червоним прапором комуністичної партії. Цього села у переліку на сайті УІНП не було, це приклад професійності лубенських посадовців, які у архівах з’ясували, що «червоні» – це приставка, яка з’явилася після встановлення радянської влади.
Аналогічна ситуація й з селом Червона Долина у Полтавській міській громаді. Його теж не було у переліку на сайті УІНП, оскільки треба було часу для достеменних підтверджень, що мова йде не про колір, а прикметник, що використовувався окупаційним ворожим комуністичним режимом СРСР для маркування публічного простору як символ встановлення радянської влади, зокрема більшовицької інтервенції на територію УНР. Але після ознайомлення із дослідженнями краєзнавця, географа, професора Полтавського педагогічного університету Леоніда Булави виявилося, що історична назва села – «Долина». Документальні підтвердження «залізобетонні»: приставка «Червона» з’явилася після встановлення російсько-більшовицької радянської влади. Мав розмову про це з першим заступником міського голови Валерієм Пархоменком: у селі мешкає десь 20 людей, сенсу проводити обговорення немає, як і у «вигадуванні» нової назви. Долина – її подасть УІНП зі згоди керівництва Полтавської міської громади.
З «кольоровими» червоними назвами є проблема непрофесійності деяких держустанов зі стандартів української мови (не плутати з Уповноваженим із захисту української мови Тарасом Кременем і його офісом, де працюють патріоти і професіонали). Недарма міністр освіти і науки Оксен Лісовий оголосив про потребу реформування і кадрового оновлення цієї установи.
Справа в тому, що там «мовні» переліки сформували дивно. Наприклад, внесли туди село Красна Лука Краснолуцької сільської ради Миргородського району Полтавської області (назва від слова «красний», «красивий», з’явилася у часи мазепинця, полковника Гадяцького полку Гетьманщини Михайла Бороховича). Або такий приклад: село Красне Кобеляцької міської ради Полтавського району. Походить від назви козацького хутора «Красна гора». Фіксується такими історичними джерелами: публікації авторитетного історика і археолога Василя Ляскоронського, опис маєтностей Воронцова від 1762 року, відомість про татарський набіг на Полтавський полк 1731 року. Одержало назву від гори Красна, серед місцевих жителів поширені такі перекази: «Красне — отже красиве». Мешканців села називають краснянами.
Тож влітку минулого року мені довелося телефонувати у Краснолуцьку і Кобеляцьку громади, заспокоювати, що ці села ніхто не перейменовуватиме. Однак потрібен час для УІНП і бажання з боку інших громад ретельно проаналізувати “червоні” назви.
Продовжуючи «мовну» тему, скажу таке. Пропозиція від комісії зі стандартів укрмови щодо села Надежда у Диканській громаді Полтавського району була цілком вмотивована. Але зауважу, що по ряду сіл, в тому числі й по селу «Надєжда» та інших русифікованих назвах супроводжувати процес – це не компетенція УІНП. Скажімо, згадане село у Диканській громаді – це НЕ символіка російської імперської політики, а порушення мовного закону, де сказано, що назви населених пунктів та інших географічних об’єктів мають виконуватися державною мовою. Водночас, з’ясування історичної назви – це завдання наше і державного архіву. Історична назва села Надежда – Парасковіївка, так воно називалося споконвіків, також у громаді обговорювали і технічний переклад – село Надія. Та невідомо, чи є надія, що сесія Диканської селищної ради проголосує за вмотивовану назву і передасть її на комітет ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
Як бачимо, перелік назв населених пунктів, які потраплять під перейменування є «плаваючим», у «роботі» чимало назв, одні після досліджень відпадають, інші додаються. Про чітку і однозначну цифру у найближчі три місяці говорити складно.
Але вже зараз відомо, що Комітет ВР розгляне нові назви щодо сіл Першотравневе у Зіньківській міській громаді, Первомайське у Михайлівській сільській громаді Полтавського району та Ново-Московське у Глобинській міській громаді Кременчуцького району.
Олег Пустовгар, представник УІНП в Полтавській області
