Примітивно
Український націоналізм був і залишається ідеологією, що проріс і розвивався як національно-визвольний рух в сучасну епоху. Не можливо призначити одного засновника або головного ідеолога українського націоналізму. Та все ж, такі особи, напевно, будуть одні з перших по загальному впливу, що вклали істотний внесок в його розвиток: Тарас Шевченко, Юліан Бaчинський, Микола Miхновській, Дмитро Донцов, Петро Полтава, Осип Дяків-Горновий та інші. Цей спектр, що складається лише з шести імен (п’ятдесят могли були перераховані) настільки широкий, що включає в себе таке розмаїття, як Юліан Бачинський, по суті марксиста, протекціоніста українського селянства та робітничого класу та Дмитра Донцов, спочатку соціаліста, а пізніше прихильника інтегрального націоналізму ,
Фашизм (Fascismo), по суті, це італійський термін латинського кореня, що означає в’язка прутиків або сіна (зєднання багатьох), який служив в якості імені для руху, який було сформовано Беніто Муссоліні та іншими в Італії в 1919 році. Це загальне визначення відноситься до системи державного управління, позначене централізованою диктатурою, яка включає в себе строге соціально-економічне управління і ворожий шовінізм.
Організація Українських Націоналістів (ОУН) була сформована в 1929р., як структура , що об’єднувала українські націоналістичні рухи, які намагалися реалізувати національно-визвольну боротьбу українського народу. В основі її завдань була визвольна боротьба, що окреслена яскраво у Декалозі з якого перша точка звучить “Здобудеш українську державу, або згинеш в боротьбі за неї.” Її ідеологічна документація котра, як правило, передавалася на конференціах і зборах на додаток до визвольної боротьби, часто включала і бачення незалежної української держави, що включало безліч соціальних програм, а також певний рівень протекціонізму в його економічному плануванні. Однак державна система позначена централізованою диктатурою і ворожим українським шовінізмом ніколи не були запропоновані.
Та не зважаючи на це, визнаючи популярність і ефективність ОУН, протягом багатьох років, довго після того, як збройна боротьба між Українською Повстанською Армією (УПА) і совєтами завершилася на початку 1950-х, совєти витратили багато часу і зусиль на продовження боротьби, яка включала вбивства лідерів ОУН на чужині та пропаганду котра принижувала ОУН, приписуючи їй ідеологій і актів, які не мали нічого спільного з ОУН.
Сьогодні росіяни продовжують пропагандистську частину операцій і, навіть, набагато більше, однак замітаючи сліди бо історія ОУН залишила спадщину, яка надихає сьогоднішнє покоління українців. Опори для обох Помаранчевої Революції і Революції Гідності прийшли з героїзму ОУН та її збройного формування– УПА. Сьогодні майже всі патріотично наставлені українці світу вітають один одного словами “Слава Україні”, що традиційно використовувалися членами ОУН.
“Карл Бек Папери в російських і східноєвропейських дослідженнях” при Університеті Піттсбурга нещодавно опублікували нову статтю вже горезвісного критика ОУН і незрілого вченого Гжегожа Россолінські-Лібе під заголовком:”Фашистське ядро українського геноцидного націоналізму”. Стаття претендує на наукову роботу, але рясніє просто переспівами минулих спотворень автора, які підкріплюються нічим іншим як його власним писанням та працями його друзів і наставників, з вкрапленням тільки дуже небагатьох авторитетів, які фактично нічого не додають до тезів автора. Спотворень занадто багато, щоб перерахувати. Що саме вражає, однак, є те, що спотворення настільки кричущі, що це дивує, не зважаючи на те, що виходять від пана Россолінськi-Лібе, котрий давно вже страждає від популярності як недбалий вчений і авантюрист.
Як приклад, aвтор пише: “Фашистське вітання ‘Слава Україні ‘ був винайдене на початку 1920-х років Легією українських Фашистів, яка пізніше злилася з ОУН.” Заява саме по собі змушує піднімати брови, так як термін “фашистський” з’явився тільки в 1919 році і, звичайно, не міг набути світової популярності або великого поширення вже в 1925 році, коли була утворена Українська Легія. Цей червоний прапорець привів мене до виносу джерел наданих паном Руссолінські-Лібе. Цим джерелом було: “Липовецький, ‘Організація Українських Націоналістів‘, 14.” Я звязався з мені знайомим істориком Святом Липовецьким електронною поштою. Він був заскочений назвою Легія Українських фашистів, що він ніколи не чув і очевидно не писав. Врешті з Липовецьким ми встановили, що поклик Россолінського-Лібе це до книжки альбому Липовецького під заголовком “ОУН бандерівці фрагменти діяльности і боротьки” де на 14 сторінці Липовецький пише про оформлення ОУН з таких частин як Українська Військова Організація (УВО), Група Української Національної Молоді (ГУНМ) і Легія Українських Націоналістів, якої організаційним вітанням було “Слава Україні”, що пізніше стало офіційним привітом ОУН. До речі ця інформація подається Липовецьким у його книжці також по англійськи, тобто “League of Ukrainian Nationalists”, що Россолінські-Лібе аж ніяк не міг помилково прочитати чи перекласти.
Тобто заключення яке? Недбалість незрілого вченого або навмисне введення в оману дуже подібного до колишньої совєтської, а сьогодні російської пропаганди? Швидше за все останнє, особливо коли введення в оману щільно підходить під тезу автора. Що мотивує ученого хоча початківця навмисно спотворювати факти і зробити це таким примітивним способом? Можна спекулювати – ненависть, гроші, служба, ще щось.
22 червня 2015р. Аскольд С. Лозинський
