Юрій Щур
Станом на 20 вересня 1956 року на обліку 1 відділення 4 відділу УКГБ Херсонської області по лінії українських націоналістів перебувала 21 особа, з них 19 розроблялися за справами-формулярами, а 2 – за справами попередньої агентурної перевірки. Агентурний апарат нараховував 64 особи, з них: 3 резиденти, 54 агенти та 7 утримувачів конспіративних квартир.
1 відділення мало у своєму складі 6 співробітників, загальне керівництво цим структурним підрозділом з вересня 1956 року здійснював майор Веліканов. Заступником начальника був майор Михайло Колєсов, у оперативному обслуговуванні якого перебували Калінінський (тепер у Великоолександрівському), Нововоронцовський та Бериславський райони. Розробляв 5 справ-формулярів та 1 справу попередньої розробки. На зв’язку мав 13 агентів, 1 резидента та 2 утримувачів квартир, з яких у 1956 році безпосередньо завербував 8 агентів («Надьожного», «Нагорного», «Ткачука», «Галю», «Ярового», «Бистрова», «Зеніта» та «Високого»), 1 резидента («Маяк») та 1 утримувача квартири («Вакула»).
Старший уповноважений капітан Іван Лаврентьєв у оперативному обслуговуванні мав місто Херсон, Херсонський, Цурюпинський (Олешківський) та Білозерський райони. Розробляв 4 справи-формуляра та 1 справу попередньої перевірки. На зв’язку у нього перебувало 12 агентів і 1 утримувач квартири, з них у 1956 році було завербовано 5 агентів («Абрикосов», «Морской», «Полєвой», «Глазов» та «Новіков») й утримувача квартири «Майського».
Старший оперуповноважений старший лейтенант Олексій Дрюцький працював по Генічеському, Сивашському, Новотроїцькому, Іванівському та Нижньосірогозькому районах. Розробляв 2 справи-формуляра. У нього на зв’язку перебували 13 агентів (серед них – «Биков», «Ільїна», «Федоров», «Ясень», «Гордєй», «Співак», «Кішиньовський», «Антонов», «Воронко»), 1 резидент («Огнєвой») та 1 утримувач конспіративної квартири («Донской»).
Оперуповноважений лейтенант Іван Осягін працював по Верхньорогачинському, Великолепетиському, Горностаївському, Чаплинському та Новомаячківському (тепер – в Олешківському) районах, розробляв 4 справи-формуляра. На зв’язку у нього перебувало 10 агентів (зокрема, «Золочевський», «Дніпровський», «Брошневський», «Бабич», «Шевченко» та «Приморський») та 2 утримувачі конспіративних квартир (серед яких – «Вєрхов»).
Оперуповноважений лейтенант Микола Назаренко працював по Високопольському та Великоолександрівському районах, розробляв 4 справи-формуляр. На зв’язку мав 6 агентів (серед них – «Крутой» та «Откровєнний») й 1 утримувача конспіративної квартири «Садового».
Серед найбільш важливих справ, які перебували у розробці 1 відділення херсонські КГБісти згадували розробку жителя обласного центру Михайла Вуколова. Останній під час німецької окупації належав до місцевої молодіжної націоналістичної організації, створеної членами ОУН. станом на 1956 рік він працював старшим інженером на метеостанції. Біля Вуколова «обертався» агент «Павленко», який мав завдання перш за все з’ясувати можливість вербування агента розробки. КГБістів цікавили зв’язки Вуколова та його обізнаність з оунівським середовищем і, як наслідок, оперативні можливості.
У селі Широка Балка Білозерського району розроблявся уродженець Тернопільщини Оніфратій Осипчук, який проживав за фіктивними документами. КГБісти мали інформацію, що він належав до ОУН, а під час наступу совєтських військ пішов до УПА. На Херсонщині його розробляв агент «Абрикосов», але жодних матеріалів, які б дали підставу для арешту, не роздобув. Більше того, характеризував Осипчука з позитивної сторони. Це давало підстави співробітникам КГБ розраховувати на можливість вербування останнього й використання для боротьби з оунівцями Рівненської та Тернопільської областей.
У 1955 році до села Золота Балка Ново-Воронцовського району, після відбуття присуду, приїхала група колишніх підпільників, серед яких Баль, Гарбутяк та Віцівський. Усі вони проходили по одній справі і як учасники ОУН отримали 25 років таборів кожен. У вказаному селі станом на 1956 рік агентури КГБ не було, тож відстежувати діяльність чи поведінку групи націоналістів можливості у «чекістів» не було. Через це один з прибулих, Іван Віцівський був взятий «на перевірку» на предмет його вербування в агентурну мережу для розробки своїх знайомих.
У Асканії Новій співробітникам КГБ вдалося встановити особу Степана Браницького, який проживав за фіктивними документами. На нього була отримана інформація, що від 1943 року він перебував у повстанській армії, а у 1947 році легалізувався. Навчався у Львівському медичному інституті й щоби уникнути репресій, виїхав до Асканії. Матеріалів, які б дозволили притягнути його до кримінальної відповідальності, КГБісти не назбирали, тож мали намір завербувати його в якості агента та відправити на розробку відомих йому націоналістів. Задля цього в його оточення вводилися вже діючі агенти «Казбек» та «Крутіков».
Зауважимо також, що органи КГБ досить ретельно слідкували за тими членами ОУН та бійцями УПА, які повернулися з місць ув’язнення. У донесеннях 1956-го та пізніших років зустрічаємо інформацію як про колишніх жителів Західної України, так і про місцевих діячів націоналістичного підпілля. Восени 1956 року на території Херсонської області на обліку перебувало 52 колишніх учасників підпілля та повстанської армії та 37 осіб, які були засудженні за допомогу підпіллю.
Серед таких органи КГБ зацікавив Йосип Кристиняк, колишній вчитель зі Львова, на якого було заведено справу попередньої агентурної перевірки. У 1945 році Кристиняка у Львівській області було засуджено за участь в ОУН. Агенти «Парижський», «Струєв» та «Тарас» неодноразово фіксували антисовєтські націоналістичні настрої Кристиняка. Крім того, «Паризький» під час однієї з розмов дізнався про активну участь об’єкта розробки в ОУН, зокрема й виконання ним спеціальних доручень на Східноукраїнських землях.
Також значної ваги надавали розробці колишнього сотенного (за даними КГБ) УПА Василя Повшака, який на території Високопольського району проживав під прибраним прізвищем «Рибак». У матеріалах, якими оперували «чекісти», містилася інформація, що до повстанської армії він приєднався напередодні повернення совєтської влади й воював до кінця 1940-х років. Потім легалізувався й під прибраним прізвищем проживав на Тернопільщині до 1952 року, пізніше переселившись до Херсонської області. У його розробку була введена агент «Яблуня», уродженка сучасної Івано-Франківської області. Крім того вдалося завербувати агента «Апрельського», який був сусідом Рибака-Повшака у селі на новому місці проживання.
Уродженець міста Новомосковська Олексій Черкасов до ОУН приєднався у Нововоронцовці під час німецької окупації. Був зв’язковим окружного Проводу із Миколаївським обласним Проводом ОУН. Зустрічався з представниками УПА, брав участь у обговоренні питань організації збройних відділів. У 1945 році був засуджений до 20 років каторги. Після повернення з ув’язнення знову потрапив у поле зору совєтських спецслужб. Зокрема, серед його найближчого оточення й членів ОУН Нововоронцовки підбиралися кандидатури для вербування в якості агентів.
