Тараса Шевченка шанують у всьому світі. Його називають Генієм і Пророком, його поезія несе в собі таку енергетику, що здатна перевертати серця, душі і свідомість. Попри те, що радянська освіта перетворила його на такий собі «шаблон», обов’язковий «портрет» на стіні у кожному шкільному класі і обов’язкове вивчення «революційної» його поезії на уроках. Прагнучи при цьому звести живу шевченківську ідею до сухих стандартизованих рамок «літератури», нівелювати його месіанство у розрізі як історичному, так і духовному, його роль як носія отого незримого «зерна», квінтесенції українського народу. Не як етносу, а саме – як Народу. Значить, боялися…
Наше завдання – цеглинка до цеглинки збирати історичну пам’ять для того, щоб ніхто не піддавав сумніву право українців на самостійність і незалежність. Про це, зокрема, говорив, презентуючи у Сумах унікальне історичне відео про відкриття у 1964 році пам’ятника Тарасу Шевченку, спорудженого у Вашингтоні, історик, архівіст, редактор Сумського історичного порталу, член Вченої Ради Центру досліджень визвольного руху Геннадій Іванущенко. Власне, мова йшла не тільки про непересічну подію відкриття пам’ятника українському поетові в американському місті і можливість для нас переглянути ці унікальні кадри, але й про її сакральне значення для нас, учасників сьогоднішніх подій в Україні.
Нинішнього року виповнюється 50 літ відтоді, як у Вашингтоні (США) було відкрито пам’ятник Тарасові Шевченку. Скульптор – Леонід Молодожанин, архітектор – Радислав Жук. Напис на пам’ятнику: «Цей монумент Тарасові Шевченку, українському поету XIX століття і борцю за незалежність України та за свободу всього людства, який під іноземною російською імперіалістичною тиранією та колоніальним правлінням звертався до Вашингтона з його «новим і праведним законом», було відкрито 27 червня 1964 року…»
Висота монументу – понад 7 метрів, вага – 45 тонн. Однак справжню його духовну вагу тоннами виміряти неможливо.
На відкриття пам’ятника геніальному українському поету прибуло до 100 тисяч гостей. Колони українців з синьо-жовтими, зірчастими американськими та червоно-чорними прапорами ОУН пройшли вулицями міста. Проймає трепет, коли бачиш це на старій кіноплівці, яка дивом дійшла до нас. Хоча, чому ж, власне, дивом? Це результат праці Геннадія Іванущенка, який виявив кіноплівку у приватній збірці в Торонто (Канада), під час роботи в місцевих архівах за проектом Центру досліджень визвольного руху. Нині фільм оцифровано та передано від Народного дому ім. Т. Шевченка в Етобіко (м. Торонто) Центру досліджень визвольного руху для використання в просвітницьких заходах до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Ознайомитися з ним можна на Сумському історичному порталі.
Для того, щоб спорудити пам’ятник Кобзарю, розповідаєдослідник, всього було зібрано понад $300 тис. від 22 000 жертводавців. Їхні імена добросовісно перераховано у буклеті, який спеціально видали з нагоди цієї події. «Це може бути цінним джерелом для тих, хто шукає інформацію про визначних історичних осіб, які загубилися в еміграції, – говорить Геннадій Іванущенко, – цінним джерелом для історичних досліджень».
«На всі грядущі часи ми зараз даруємо світові цю постать Тараса Шевченка, Кобзаря України та Борця за Волю, щоб увічнити віру людини в кінцеву перемогу волі», – сказав у своєму виступі з нагоди відкриття пам’ятника 34 президент США Дуайт Ейзенхауер. «Приклад української боротьби за свободу попри шалений опір з боку російської імперії – це приклад для усіх поневолених народів», – зазначив він.
Так, опір був, та ще й який! Супроти спорудження пам’ятника Кобзарю у США почався масований наступ з боку апологетів «радянської культури». Оживлення національної ідеї, ідеї державності України, бодай і за кордоном, а не в межах СССР, не було вигідним для Москви. Але, попри все, нівелювати значення події не вдалося.
«Шевченко, увічнений у цьому монументі, не звичний нам сивовусий дід у смушковій шапці. Ні, він молодий, енергійний і елегантний. У пориві, у русі!», – говорить Геннадій Іванущенко. Мабуть, таким він нам зараз найбільш близький і обнадійливий. Наче ще раз закликає: «Борітеся! Поборете!».
Так, сьогодні, коли Україна бореться не на словах, а на полі бою за свою цілісність та соборність, Шевченко постає не як образ чи портрет, а як справжній натхненник тих, хто захищає вільну й самостійну Україну.
Алла Акіменко
Відео відкриття тут: https://www.youtube.com/watch?
