Без права на забуття!

Sandarmokh27 жовтня біля пам’ятника Лесю Курбасу на Прорізній відбулись поминальні заходи по цвіту української інтелігенції? розстріляному у цей день у лісах Сандармоху (Карелія) у 1937 році… на честь «20-лєтія Вєлікой Октябрской…»

Щороку 5 серпня і 27 жовтня неформальне товариство «Українські Соловки» та інші громадські організації, а тепер Міжнародна громадська організація «Соловецьке братство», нагадують суспільству, що 5 серпня 1937 року за наказом НКВД СССР № 00447 вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 “Про антирадянські елементи». Почався Великий Терор, під час якого було заарештовано близько 2 млн. осіб, розстріляно 681.692 особи. У ході цієї кривавої кампанії 27 жовтня, 1, 2, 3, 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох на півдні Карелії було розстріляно 1111 в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення, з них 290 українців, у т. ч. режисер театру «Березіль» Лесь Курбас.

27 жовтня 2016 року у Києві громадськість, що зібралась зі свічками, з портретами загиблих та квітами біля пам’ятника Лесеві Курбасу, що на перетині вулиць Прорізна і Пушкінська, справила панахиду за безвинними жертвами соловецьких етапів, розстріляних у 1937–1938 роках в урочищі Сандармох на території Карелії, а також у Ленінградській і Архангельській областях Росії.

Члени Міжнародного об’єднання «Соловецьке братство», Київського товариства політв’язнів та жертв репресій разом з небайдужими киянами пом’янули всі відомі на цей час імена убієнних Соловецького етапу. Після панахиди, яку провели троє священиків, на жалобному мітингу брали слово колишні політв’язні радянських таборів Василь Овсієнко, Григорій Куценко, а також родичі репресованих та громадські активісти.

Письменник-публіцист Сергій Шевченко нагадав, що важливо пам’ятати як страчений цвіт нації («розстріляне відродження»), так і її вирване коріння – людей від сохи. А це десятки тисяч селян, яких у 1930-х – до і після страхітливого Голодомору-геноциду 1932–1933 років, вчиненого з волі московського Кремля, – відправляли на так звані спец-, а потім трудпоселення у віддалені райони колишнього СРСР.

На просторах Росії (Північ, Сибір, Урал, Далекосхідний регіон тощо), а також на спецпоселеннях у Казахстані загинуло багато українців – чоловіків і жінок, дітей, старих… Нерідко жертвами репресій ставали цілі сім’ї, що не виживали в суворих умовах поселень. Перелік осіб, примусово вивезених тільки з теренів Полісся (переважно нинішньої Житомирської області України), міг би зайняти в друкованому виданні середнього формату щонайменше 800 сторінок, навів цифру Сергій Шевченко.

Промовець закликав громадськість і далі проводити меморіальні заходи в межах започаткованої інформаційної акції «Рік жертв Великого терору», адже наступний 2017 – це рік 80-річчя Великого терору.

Акція «Рік жертв Великого терору» має нагадати суспільству гіркі уроки 1930-х у світлі паралелей історії. Публікації та громадські акції з інформування суспільства про Великий терор спонукатимуть до роздумів і належних висновків, до чіткого розуміння, з якої «шинелі» вийшла нинішня агресія Кремля.

Георгій Лук’янчук

ovsienko_html_f8e1a4ae

На фото: виступає Василь Овсієнко

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа