Юрій Щур
У 1944 році співробітники радянських органів державної безпеки фіксували активність українських повстанців у ряді сіл Дунаєвецького району Кам’янець-Подільської (тепер – Хмельницької) області. Зокрема, мали місце ліквідація сільських активістів компартії, атаки сільських рад, поширення агітаційних матеріалів тощо.
Зокрема, в липні 1944 року був захоплений секретар Зеленицької сільської ради Дмитро Цигальник. Тоді ж з каси сільради було реквізовано 12 тисяч рублів.
2 жовтня того ж року в районі села Залісся кінний загін винищувального батальйону помітив відділ УПА чисельністю до 50 бійців. У перестрілці були вбиті співробітник НКВС Бондаренко та «стрибок» Стадник, поранений помічник оперуповноваженого райвідділку НКВС Ємєльянов. У повстанців загинув один боєць.
Після проведення акцій та бойових дій повстанські відділи, як правило, безперешкодно відходили на територію сусіднього Мельниця-Подільського району Тернопільської області (на сьогоднішні й день Мельниця-Подільська входить до складу Борщівського району).
Керівництво периферійних органів держбезпеки вживало різних заходів для нейтралізації діяльності повстанців у районі. Одна з агентурних справ, яка була заведена із цією метою, отримали назву «Втікачі» («Бєглєци»). Співробітниками УМДБ Кам’янець-Подільської області було встановлено, що на території Дунаєвецького району діє підпілля ОУН, учасники якого мають безпосередній зв’язок з повстанськими відділами, які оперують у сусідніх районах Тернопільської області. Відповідно, сітка ОУН забезпечувала діяльність повстанців у районі.
Виявивши через агентуру оунівців, у квітні 1946 року МДБісти заарештували по справі 7 підпільників Дунаєвицького району, серед яких:
– Володимир Петров («Корінець», «Чубатий»), 1921 року народження, уродженець села Нестерівці. До підпілля був залучений ще у 1941 році, займався організаційною діяльністю в районі. Із наближенням військ Червоної армії відійшов до УПА. За завданням організаційних зверхників повернувся до району, осів у Нестерівцях. Збирав розвід інформацію, брав безпосередню участь у бойових акціях повстанців на території району.
– Анелія Серафимова, 1923 року народження, уродженка села Нестерівці, акушерка місцевого медпункту. Користуючись доступом до ліків, забезпечувала повстанців медикаментами та перев’язувальним матеріалом. Одночасно, власне помешкання надала для потреб підпілля, зокрема для командирів повстанських відділів та керівництва оунівської сітки.
– Надія Дідик («Ад’ютант»), 1918 року народження, уродженка села Зеленче, де й працювала заготівельником сільпо.
