В’ячеслав Чорновіл: «Україна вистоїть, її чекає світле майбутнє»
25 березня минає 23 роки, як за замовленням Кремля гебістські найманці підло вбили Чорновола
Ставай, Україно, єдина і сильна,
Від тихого Дону до вільних Карпат!
Московські кайдани скинь і будь вільна!
Московія нам не сестра і не брат!
Такими словами починався 2-ий розділ моєї книжки «Рух – це життя», що вийшла у світ 2019 року, до 30-річчя створення Народного Руху України та 20-х роковин убивства його найхаризматичнішого лідера, вірного сина України, багатолітнього політв’язня московської тюрми народів В’ячеслава Чорновола.
25 березня 2022 року, у 30-й день ординської навали Московії на нашу незалежну державу, минає 23 роки, як за замовленням Кремля гебістські найманці підло вбили його неподалік Борисполя. Цей тяжкий злочин до цього часу не був належним чином розслідуваний, і справжні вбивці й нині не встановлені і не одержали заслуженої кари.
Тоді у мене народилися сповнені ненависті і презирства до вбивць гіркі рядки:
Підступно вбили Чорновола
П’ята колона і оплот
Московії: гидке, потворне
Брудне збіговисько заброд.
Убила підло і жорстоко
Гебістських найманців рука,
Які беруть свої «істокі»
З багна колишнього «совка».
Нині, коли минуло майже чверть століття від тієї трагічної ночі з 25 на 26 березня 1999 року, особливо чітко видно, яким видатним державним діячем і політиком був В’ячеслав Чорновіл, яким провидцем (не в примітивному значенні цього слова)!.. Яким стратегом і водночас тактиком у величній справі творення Незалежної Української Держави був цей Великий Українець.
З перших хвилин після повернення з мордовських таборів він закликав українців до творення своєї власної самостійної держави: «Нам потрібна Держава. Нам потрібна незалежна, демократична, національна українська держава. Нам потрібна багата людяна держава вільних заможних людей, упевнених у своєму майбутньому. Ми будуватимемо таку державу».
Саме тому В’ячеслав Чорновіл погодився кандидувати від НРУ на посаду першого Президента Незалежної України у 1991 р., хоча й розумів, який шалений спротив чекає на нього з боку прогнилої, але на той час ще досить сильної компартійної системи, з одного боку, і деяких недоброзичливців та заздрісників з демократичного табору – з другого. Тоді Леонід Кравчук на одному аркуші виклав тези свого бачення майбутнього України, а В’ячеслав Чорновіл широко розповсюджував свою програму під назвою «Що далі», де виклав поетапний шлях розвитку Української Держави. До речі, ці етапи стали основою наступних програмових засад НРУ, а Леонід Кравчук, ставши Президентом, узяв програму НРУ за основу програми Президента України.
У той нелегкий, буремний час становлення Незалежної Української Держави у мене вирвались такі рядки:
Пора Українській Державі постать
На древній землі України-Руси,
Щоб Нація Духу змогла засіять
Чистими ґронами Волі й Краси!
Не буде тепер будь-яких перешкод
Впевненим поступом нації йти,
Все зможе здолать Український Народ,
Торуючи власний шлях до мети.
Чорновіл з перших днів життя після концтаборів наполегливо пропонував якнайшвидше вирватися з лабет Москви, доводячи, що Незалежна Україна не зможе стати такою по суті, доки не розірве пута політичної, економічної, наукової, культурної залежності від так званого «старшого брата», часто повторюючи гасло Миколи Хвильового «Геть від Москви!» І це в той час, коли так звана демократична Росія Єльцина буквально душила нас у своїх «братських обіймах». А пан В’ячеслав говорив: «У наших серцях не гасне віра… у Воскресіння народу, у прийдешню велич нашої воскреслої держави. Хіба ми гірші за сусідів, які успішно долають труднощі посткомуністичного часу і виходять на дорогу європейської цивілізації? Останні події в Литві, Румунії, Болгарії, зростання правоцентристів у Польщі й Угорщині, успіхи Чехії і Естонії хіба не можуть бути добрим прикладом для нашої знесиленої корупцією, чиновницькою сваволею, відсутністю реформ держави, якою поки що правлять відверті чи приховані комуністи… Чому Україна не пішла шляхом Чехії, Польщі, країн Балтії, де після здобуття незалежності… відбувся ґрунтовний злам старої політичної системи і до влади прийшли нові люди, нові політичні сили, як правило правоцентристські партії чи фронти, ідеологічно близькі нашому НРУ?»
Ми тоді сподівалися:
І люди всього світу зрозуміють,
Що ми достойні у Європі жити.
Вкраїнці з усіма дружить зуміють,
Добро і щастя всі гуртом творити.
Щоб припинилися поневіряння
За вихід України з Азіопи,
Скінчився час державного вигнання
І Україна повернулась до Європи.
Бо українська нація ніколи
Не забувала про своє коріння.
Знов повертається в своє природне коло,
Щоб мати європейське розуміння.
Але європейські структури не поспішали простягнути нам руку допомоги, а давали нам все нові й нові так звані домашні завдання, придивляючись до наших дій ледь не під мікроскопом. Тому Кремль і відчув смак безмежного розбійницького розмаху в Чечні, Придністров’ї, Грузії, не кажучи вже про панування в країнах Середньої Азії та міцний ланцюг на шиї Білорусі.
Крізь пальці дивилися країни західної демократії і на війну Московії з Україною, яка триває уже 8 років. Єдиними адвокатами України в Євросоюзі постійно були країни, яких ставив за приклад для наслідування Чорновіл, – Польща, країни Балтії…
А войовничий зажерливий сусід так знахабнів від безкарності, що розпочав повномасштабну війну з Українським Народом. Бо це не війна двох армій, це агресія озброєної до зубів путінської параші, спрямована на знищення українського народу, його цивільного населення, його майбутнього – дітей, його культури – музеїв, театрів, архітектурних пам’яток, шкіл, університетів, його побуту, його економіки, усієї інфраструктури країни. Знищується Україна не тільки як держава, а як нація, як носій українського генофонду. Це справжній геноцид.
Слава Богу, цього разу вільний світ ніби схаменувся і зрозумів, що це загроза самому існуванню людства. Бо ж параноїки Кремля не збираються зупинятись, вони захоплюють атомні станції і загрожують уже самому існуванню Європи.
Але за цей час уже виросло нове покоління українців, про яке свого часу говорив В’ячеслав Чорновіл: «І все ж… кожен новий рік утверджує нашу незалежність не тільки в політиці й економіці, а й – що важливіше – в людській психології. Руйнуються старі стереотипи мислення. Підростає молодь, що не відчула на собі мертвотного впливу комуністичного режиму. Усією державою і кожен сам по собі вчимося покладатися тільки на себе. Якщо навіть при не найкращій владі з’явилися проблиски в кінці тунелю, то це свідчить, що Україна вистоїть, що її чекає світле майбутнє».
Ця нова генерація українців згуртувала всіх співвітчизників у той міцний кулак, який дужо б’є сьогодні по перекошеній від люті і «нєпоніманія» москальській морді і, мов граніт, стоїть на шляху загарбника до серцевини України-Руси – древнього Києва. І зараз усі – і україномовні, і рускоязичниє, й іншомовні громадяни Української Держави знають одне: московській орді не збороти вільнолюбний український народ! Тож справджуються мої слова, написані у квітні 2014 року:
Вкраїна сильна духом! І віднині
Не пустить в рідний край чужих заброд.
Європи центр, осердя – в Україні,
І здавна європейський ми народ.
І те, як уся Україна нині об’єдналася і вся, від малого до старого, знайшла і сили, і час, і здоров’я працювати на захист своєї держави, свідчить про незнищенність Української Нації, Української Держави, Української Людини, Української Дитини, Української Правди, Українського Духу, Української Чести, Української Гідности! Тому для всіх нас нині, мов девіз, лунають слова В’ячеслава Чорновола: «Україна починається з тебе».
«Україна починається з тебе», –
Промовля В’ячеслав Чорновіл,
І летять ці слова, немов з неба,
До найменших містечок і сіл.[…]
«Ми московські «обійми» розірвем,
Незалежність відстоїм в боях!»
Нині в Краї не мирне в нас небо,
Тож слова Чорновола згадай:
«Україна починається з тебе», –
Ти про це увесь час пам’ятай!
Закономірно, що у складі Збройних Сил України створено полк імені В’ячеслава Чорновола, який сьогодні героїчно поборює московських окупантів.
Ми переможемо! Все буде Україна – така, про яку мріяв і за яку поклав життя цей Лицар Української Волі!
Зоя Коваленко, правозахисниця, голова ради старійшин Полтавської крайової організації НРУ.
