13 грудня минуло 170 років з дня видатного українського вченого і діяча Української революції 1917-21 рр., уродженця Полтавщини Ореста Левицького. Завдяки декомунізації, з ініціативи голови міського товариства «Просвіта» Тараса Пустовіта згідно з розпорядженням голови ПОДА Валерія Головка у Полтаві з’явилася вулиця на честь Ореста Левицького.
Він народився 13 грудня 1848 року у с. Маячка Кобеляцького повіту Полтавської губернії (нині це Новосанжарський район) – відомий український історик, правознавець, архівіст, письменник, другий Президент Всеукраїнської Академії Наук.
У 1857 – 1859 рр. навчався в початковій школі, а у 1859 – 1869 рр.– Полтавському духовному училищі та Полтавській духовній семінарії, а у 1870 – 1874 рр. – Київському університеті Святого Володимира. Наукову діяльність розпочав під керівництвом Володимира Антоновича під час навчання в університеті. У 1874 – 1921 рр. – відповідальний секретар Київської археографічної комісії. Одночасно у 1876 – 1877 рр. викладач музичного училища, у 1879 – 1887 рр. – помічник завідуючого Центрального архіву в Києві, 1906 – 1909 – викладач 4-ї Київської гімназії.
Був членом Київської громади, дійсним членом-співробітником Південно-Західного відділу географічного товариства (від 1876 року ), дійсним членом (від 1878 року), членом ради (1885 – 1902 роки) та заступником голови (1902 – 1905 роки) Історичного товариства Нестора літописця, дійсним членом Київського юридичного товариства (від 1881року ), Наукового товариства ім. Тараса Шевченка у Львові (від 1911року ), членом Українського наукового товариства у Києві (1907 – 1914 рр.), почесним членом Полтавської губернської вченої архівної комісії (від 1906 року ), Полтавського церковного історико-археологічного комітету (від 1906 року) та ін.
Під час Української революції 1917-21 рр. зробив великий внесок у розвиток української науки. У цей період очолював громадські й державні комісії з питань української правничої термінології. З листопада 1918 р. – один із академіків-фундаторів Всеукраїнської Академії Наук У період Української держави (гетьманату Павла Скоропадського) Орест Левицький потрапив до числа 5 науковців, які розробляли структуру історико-філологічного та соціально-економічного відділів УАН. Із 1918 р. – секретар, а з 1920 р. – голова її соціально-економічного відділу. Очолював Комісію Всеукраїнської Академії Наук для навчання звичаєвого права, Правничо-термінологічну комісію. З 1921 р. – голова правничого товариства при ВУАН. Із грудня 1919 р. в.о. Президента УАН – ВУАН.
У березні 1922 року обраний Президентом Всеукраїнської академії Наук.
Автор понад 200 наукових праць з історії України XVI – ХІХ ст. та правознавства. Власний архів, колекцію історичних документів та бібліотеку вчений у 1921 передав до ВУАН. Нині вони зберігаються в Інституті рукопису НБУ НАН України ім. В.І.Вернадського. Помер 9 травня 1922 року (с. Митлашівка, нині Драбівського району Черкащини).
Прес-центр Полтавського
обласного товариства «Просвіта»
