155 років тому, 21 грудня 1870 р. на хуторі Пашенівка неподалік селища Козельщина на Полтавщині у старовинній козацькій сім’ї народився Михайло Михайлович Остроградський-Апостол, український військовий, контр-адмірал, перший командувач і будівничий українського Чорноморського флоту (1918), заступник міністра морських справ УНР (1919 р.).
Читайте також https://ukrpohliad.org/national-memory/do-150-richchya-pershogo-komanduvacha-i-budivnychogo-ukrayinskogo-flotu-myhajla-ostrogradskogo.html .
У 2019 році за фінансової підтримки Українського культурного фонду інтернет-видання «Новинарня» створило короткометражне документальне відео «Вірний завжди».
Згідно із Указом Президента 23 серпня 2020 року 35-та окрема бригада морської піхоти ВМС ЗСУ отримала найменування імені Михайла Остроградського. А 26 січня 2021 за ініціативи представника Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олега Пустовгара у селі Хорішки на Полтавщині відкрили меморіальну дошку. Нове місце пам’яті з’явилося на фасаді Хорішківського ліцею. Нині село Пашенівка належить Хорішківського старостинського округу Козельщинської громади Кременчуцького району. Тож, створенню нового місця пам’яті фінансово і організаційно сприяв виконком Козельщинської селищної ради.
Довідково, за матеріалом з рубрики «Історичний календар» офіційного сайту УІНП:
Походив зі старовинного українського шляхетсько-козацького роду Апостолів, з якого вийшли гетьман Апостол і відомий математик Михайло Васильович Остроградський. Із відзнакою закінчивши Петербурзький кадетський корпус і військово-морську академію (1890), пройшов шлях від мічмана до офіцерських посад. Командував міноносцем «Жуткий», під час Першої світової – крейсером «Пам’ять Меркурія» (1914).
Екіпаж крейсера Память Меркурія Орієнтовно 1916 Фото з особистого архіву дослідника Ігоря Гриценка
Одна з його вдалих операцій – розгром румунського порту Констанца. Загалом під час Першої світової війни він не зазнав жодної морської поразки. Навесні 1917-го у Севастополі, де базувався флот, розгортається потужний український національний рух. Коли створювалася Українська чорноморська громада, Остроградський був її активним учасником. Навесні 1918-го Українське військо спільно з німецькими союзниками витіснило з України більшовицьку армію. Чорноморський флот очолили авторитетні офіцери – капітан першого рангу Михайло Остроградський та контрадмірал, росіянин Михайло Саблін. 29 квітня флот під командою Сабліна проголосив себе українським та підняв український жовто-синій прапор. Проте, на вимогу більшовиків, нерішучий Саблін дозволив залишити порт всім кораблям, які не побажали українізуватись. У цій ситуації командування флотом у Севастополі перебирає Михайло Остроградський. Він зайняв чітку і тверду позицію щодо відродження державного флоту України. Загалом під українським прапором і командою уродженця Полтавщини залишилася більша частина флоту.
Прийшовши до влади у квітні 1918-го, гетьман Павло Скоропадський призначив Остроградського представником Морського міністерства в Криму. А за кілька тижнів йому було надано звання контрадмірала. Передусім він навів лад із кадрами, розпочав залік до резерву охочих офіцерів та унтер-офіцерів, які не залишилися на дійсній службі. Свої україноцентричні погляди демонстрував у спілкуванні як з росіянами, так і з німцями. Через конфлікт з німецькою стороною у червні 1918 р. він полишає посаду командувача флоту та очолює штаб 2-ої бригади лінійних кораблів.
Після приходу до влади у грудні 1918-го Директорії УНР на чолі з Симоном Петлюрою стає заступником морського міністра Михайла Білинського. Як згадують сучасники, це Міністерство було найдієвішим з усіх попередніх. У складній для України ситуації в грудні 1918-го отримує від керівництва Директорії УНР секретне завдання зорганізувати в Одесі підпільну боротьбу українських старшин та вояків, а також захист дипломатичних інтересів УНР. Будинок, де він замешкав, став таємним центром українського політичного життя Одеси. Остроградський вивчав настрої населення регіону, проводив переговори з представниками Антанти. Його діяльність не була марною: 5 лютого 1920-го денікінці передали владу в Одесі частинам Української Галицької армії, але було вже запізно, і збройний спротив Червоній армії, яка наступала на Одесу, був неможливий.
За кілька днів до окупації Одеси більшовиками переїздить до Румунії. 17 квітня 1920-го Петлюра призначає його командувачем Чорноморського флоту Армії УНР і морським аташе при румунському уряді. Після припинення діяльності української амбасади у Бухаресті в 1922-у залишився в Румунії. Помер у Бухаресті 30 грудня 1923 від серцевого нападу. За іншою версією, міг інсценувати свою смерть, щоб заплутати більшовицьких агентів, які полювали на провідників українського визвольного руху. Підполковник Армії УНР Антін Кущинський подавав інформацію, що Остроградський емігрував до Парагваю, дожив там віку і похований на православному кладовищі в Асунсьйоні. Наразі місце поховання невідоме.
Очільник Козельщинської громади Олександр Троцький виступає на церемонії відкриття мемоіральної дошки-26 січня 2021 року
Представництво УІНП в Полтаві
