Із заявлених анонсів складалось враження, що 5 листопада у Великих Мостах на Львівщині відбудеться містечкове дійство провінційного рівня. Як свого часу Натанаїлу мимоволі вирвалась відома фраза «та хіба ж може бути з Назарету що добре?», так і в організаторів величних дійств у Львові присвячених пам’яті Митрополита Андрея і проведених впродовж минулого року, десь підсвідомо роїлась думка «ну чим можуть здивувати нас Великі Мости?»
А таки здивували і вразили усіх присутніх – і мешканців містечка, і гостей, і виконавців та промоторів свята. 5 листопада 2016 року Божого увійде в історію не тільки Великих Мостів, але й усього регіону. Це день, коли до Великих Мостів прибуло два митрополити – найперше сюди уже навіки повернувся Митрополит праведний Андрей Шептицький у вигляді мистецьки виконаного барельєфу авторства батька і сина Королів, а також із Львова прибув освятити пам’ятну таблицю Митрополит Ігор Возьняк.
Від початків, коли святочна громада очікувала прибуття Архиєпископа і Митрополита Ігоря уже відчувалась присутність Митрополита праведного Андрея і це стало тією впевненістю, що свято не може не вдатись. Програма святкувань, на перший погляд сформована доволі еклектично, з набору незрозуміло як пов’язаних між собою дійств, все ж дивним чином, мов барвиста мозаїка склалась в цілісний візерунок, який гідно запрезентував містечко. Уже десь при завершенні свята о. Мирон із Кракова, в часі дійства випадково почувши у залі поміж-іншим кинену кимось фразу, згодом озвучив її на усю громаду: «Це свято дійсно гідне обласного рівня».
Особливістю великомостівських святкувань було те, що розраховані вони були не на запрошених високих гостей, владу чи меценатів, але у першу чергу на учнівську молодь Сокальщини, Радехівщини, Жовквівщини, Яворівщини, Кам’янко-Бузьщини, Червонограду. Саме молодь була головними виконавцями і учасниками свята і усе що робилось повинно було показати присутнім, який велетенський творчий і духовний потенціал має нинішнє учнівське покоління. І найважнішим нашим завданням є не змарнувати його, але зробити усе можливе, щоби він максимально запрацював для України та української нації. Ще однією особливістю було те, що від початку і до завершення усіх дійств, до пізнього вечора разом з молоддю у постійному живому спілкуванні була присутня Церква з найвищим її представником Архиєпископом і Митрополитом Ігорем. Дивлячись на це старше покоління пригадувало собі першу половину минулого століття, коли Церква і громада в умовах бездержавності спільно творили великий чин і без «допомоги» тодішніх можновладців досягали величних результатів. Нині, у Великих Мостах, ситуація значно відрізнялась від попередньої епохи і навіть від тієї, що минулих рік-півтора склалась у Львові. Організаторами і учасниками усіх дійств стали місцева парохіяльна громада на чолі з о. Володимиром Юськівом, місцева влада на чолі з головою Ярославом Ройко, Великомостівський навчально-виробничий комплекс на чолі з директором Галиною Стадницькою, а вже до цього фундаменту прилучились численні гості, виконавці і творчі колективи із сусідніх містечок і сіл.
Серед численних заходів свята як символ вдячності нащадків великому Отцю Церкви і Провіднику нації, наріжнику новітнього українського духу Митрополитові Андрею із його родинного села Прилбич були привезені і висаджені саджанці дерев біля парохіяльного храму та пам’ятника Степану Бандері. Ще одним символом єдності України, свідченням того, що спадщина праведника є тим чинником, який здатен з’єднати нас в нездоланний моноліт була участь у висадженні дерев і в усіх подальших дійствах представників Луганщини.
Аби бодай в загальному осмислити те, що сталось 5 листопада у Великих Мостах потрібно буде принаймні декілька тижнів, але уже сьогодні ми з певністю можемо засвідчити, що ця подія неодмінно увійде в перелік видатних історичних дат Львівщини і вона стала черговим і беззаперечним свідченням того, що Праведник завжди перебуває зі своїм народом і, предстоячи перед Творцем, постійно молить Господа за нього.
Громадська Рада «Святий Юр»:
Валерій Калинюк, Григорій Брунець, Ореслава Хомик, Зенон Боровець, Ярослав Скакун, Ігор Калинець, Юрій Горалевич, Степан Сохнацький, Петро Шкраб’юк, Оля Жаровська, Іван Матковський, Михайло Турко, Володимир Тринька
