З нагоди 20-ї річниці Міжнародного дня вишиванки наша «дівчинка з колосками» знову вдягне вишиту сорочку. Цією акцією, започаткованою чотири роки тому, ми хочемо нагадати, що попри Голодомор-геноцид, репресії, русифікацію та винищення національної культури українці зберегли свою ідентичність. А також хочемо віддати належне українській сорочці-рятівниці, яка в роки Голодомору зберегла не одне життя. Адже була предметом обміну на їжу.
«В нашій сім’ї ніхто не вмер. Ми жили в Закотному, на Юрківці, і часто бачили, як по дорозі під горою люди котили повозки з мертвецями, везли на кладовище, ховали самі. Батько ходив у Вороніж, не на заробітки, а міняти одежу. Були вишиті сорочки, рушники і їх батько одніс. Батька не було довго, ми вже думали, шо він не вернеться. Батько вернувся і приніс у вузлику пшона, а сусід, з яким він ходив, умер у дорозі, як вертався назад», – згадувала Марія Устимівна Бондар, 1924 р., з села Піски на Луганщині.
Одягати скульптуру «Гірка пам’ять дитинства» почнемо о 10:00. Вхід вільний!
О 12.00 розпочнеться авторська лекція директора Центру фольклору та етнографії Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к.і.н., колекціонера Володимира Щибрі «Традиційна вишита сорочка: міфи та реальність». Поговоримо про те, як національний одяг став маркером ідентичності; як за орнаментом упізнати той чи інший регіон; які міфи існують довкола вишивки? Також Володимир Щибря покаже вишиті сорочки з власної колекції. (Вхід – за ціною квитка в музей, 15–30 грн, реєстрація тут: https://docs.google.com/forms/d/1b55DXcdfRD7vMzOUuGBRDd5WGMXmjBfQw9BFznZRdPc/edit).
Під час лекції на відвідувачів чекає зустріч із фольклорним колективом «Станція Сиваш». Ви почуєте традиційні пісні Півдня України в автентичному звучанні.
Приходьте, буде цікаво!
Якщо у вас залишилися запитання, напишіть нам на пошту [email protected] або зателефонуйте (044) 254 45 12.
