Добігають кінця футбольні перегони за найпрестижніші клубні трофеї Старого світу.
З-поміж українських команд лише донецький «Шахтар» спромігся весняної стадії. «Гірники» виступають у Лізі конференцій, яка створена нещодавно, п’ять років тому, і поступається у важливості більш іменитим Лізі чемпіонів та Лізі Європи. Втім, тріумф і в цьому турнірі не мало важить і неабияк додає популярності його переможцю. Команда дісталася напівфіналу, де її суперником є знаний англійський «Крістал Пелес».
Перший поєдинок «шахтарі» проводили на номінально домашній арені в польському Кракові, стадіоні імені Генрика Реймана. Тут виступає знана в Польщі «Вісла», яка нині зірок із неба не хватає й опустилася до рівня другої ліги. Не таємниця, що польські футбольні фанати у своєму невігластві оскаженілі до України, її національних символів і героїв. Не виняток й ультрас «Вісли». Та цього разу на арені творилося щось непересічне. Річ не лише у чисельних прихильниках українського клубу, які, традиційно, окрім помаранчево-чорних кольорів «Шахтаря», тримали стяги й банери у національних кольорах, вигукували патріотичні гасла. До них доєдналися декілька тисяч фанатів англійського клубу. «Крістал Пелес» знаний прихильністю до України, підтримкою нашого протистояння відвічному ворогу.
Після чину поціновувачів гри мільйонів із Туманного Альбіону поразка українського клубу видається чимось другорядним. Бо футбол – то лише спорт. І чи багато він важить у часі, коли в центрі Європи чиниться геноцид великого народу, ллється українська кров? Уболівальники «Крістал Пелес» вивісили банер із емблемою своєї команди й написом «Slava Ukraini». І це не вперше. Жовтнем минулого року англійський клуб, у рамках цього ж турніру, зустрічався з київським «Динамо». Матч відбувався у польському Любліні, на стадіоні якого фанати лондонського клубу також були вивісили той самий банер.
Варто нагадати, що «Шахтар» понад місяць тому за підсумками двох поєдинків здолав «Лех» із Познані. Дещо раніше грав проти варшавської «Легії». Всі ці матчі відбувалися в Польщі й неодмінно супроводжувалися ворожими скандуваннями щодо Української Повстанської Армії, Української нації, наших провідників і героїв, Волинської трагедії.
«Побратими дорогі, сусіди поляки» непоодинокі у своїй сліпій ненависті до нас, яка посилюється невдалими виступами супроти українських команд. У липні 2022 року, через декілька місяців після широкомасштабного вторгнення москвинських нелюдів на Українські терени, київське «Динамо», в рамках кваліфікації Ліги чемпіонів, здолало турецький «Фенербахче». Тоді, в Стамбулі, розлючені фіаско своєї команди, турецькі фанати скандували прізвище головного кремлівського нелюда.
Англійські вболівальники мають славу найбільших дебоширів, непримиримих забіяк. Куди б вони не приїжджали, супроводжуючи свої команди, всюди неодмінно посилюються заходи безпеки, до них прикута увага чисельних правоохоронців. Над Краковом навіть літали гелікоптери. Але є ще й інший бік медалі. Загальнолюдські цінності. І тут між ними та поляками з турками – безодня. Напередодні і в день матчу лондонці чисельно заполонили були краківські паби й ресторани. Звично, пиво лилося рікою під скандування різноманітних гасел клубу. Фани «орлів» не мали жодних сумнівів у перемозі своїх улюбленців, були переконані, що візьмуть гору над «Шахтарем», дістануться фіналу. Але, разом із тим наголошували, що цілковито на боці України. Жодних сумнівів, що це саме вони декларували б і у випадку поразки їхньої команди.
Чи могли поступитися англійці «Шахтарю»? Очевидно, ні. Було помітно, що грають вони із запасом міцності, з огляду на перебіг подій і за необхідності збільшать оберти. Що, власне, й зробили, коли «гірникам» поталанило зрівняти рахунок. Не допоміг донецьким і їхній президент Ринат Ахметов, який володіє клубом майже тридцять років. Його кишенькові ЗМІ, з якогось дива, постійно ширили міф, що присутність Ахметова – на фарт. Коли він на трибуні, команда неодмінно досягає успіху. У Кракові ця нісенітниця вчергове підтвердилася.
Фартовий Ахметов в іншому. Прибравши до рук чимало українських енергоресурсів, цей татарин упродовж десятиліть збільшує статки та посідає високі щаблі у різноманітних рейтингах багатіїв. Не мають вводити в оману його фонди допомоги війську, пораненим дітям, знедоленим і таке інше. Якби не він, не його промосковські злодіяння, підтримка так званих ДНР, ЛНР, не було б скалічених українських дітей і доль.
Із 2014 року Ахметов не відвідував матчі свого дітища «Шахтаря». Накоївши зла, зник із публічного життя, перебуваючи за кордоном. Широкомасштабне вторгнення московитів він засудив. І, як це в нас буває, практично реабілітувався. Через дванадцять років, 10 квітня, у тому ж Кракові, на матчі його команди з нідерландським «АЗ», Ахметов знову об’явився на стадіоні. І не один. Із ним радо робив спільну світлину інший сумно відомий «українець» Сергій Шефір. Наразі можна лише гадати, що осмілило негідників, звідки така впевненість у безкарності.
Не футболом єдиним. Одночасно з відвідуванням поєдинків свого клубу, найбагатший нині бізнесмен України Ринат Ахметов, статки якого понад 7 мільярдів доларів, придбав п’ятиповерхові розкішні апартаменти «Маретерра» в найпрестижнішому комплексі Монако. Ціна – 471 мільйон євро – одна з найбільших угод в історії щодо покупок окремих будинків. Помешкання на 21 кімнату, а ще чисельні балкони і тераси з видом на Середземне море, приватний басейн, джакузі, паркувальні місця.
Для порівняння, маєток забудовника Ніка Кенді в престижному лондонському районі Челсі був проданий за 350 мільйонів доларів, а пентхаус в Нью-Йорку Кен Гріффін купив за 240 мільйонів доларів. Ці угоди вважалися найдорожчими на ринку нерухомості. Цікаво, скільки Ахметов тратить на свою «благодійність» щодо України, про яку так гучно щоразу заявляють його рупори.
Наприкінці 2025-го фонд Ахметова придбав квартиру в Києві для 14-річної Яни Степаненко, яка втратила обидві ноги через ракетний удар кацапами по залізничному вокзалу Краматорська 8 квітня 2022 року. Наголошувалося, що «придбати квартиру для Яни в Києві було особистим рішенням засновника фонду та президента ФК «Шахтар» Рината Ахметова. Він особисто привітав дівчину телефоном, побажав щастя на новому місці та пообіцяв завітати на новосілля».
Цікаво, скільки квартир у столиці можна було б придбати за 471 мільйон євро для таких як Яна? Число скалічених і знедолених українських дітей вимірюється десятками тисяч. Та найприкріше, що цього страшного горя взагалі не було б, якби не такі «добродії» як Ахметов. Жодних сумнівів, Яна Степаненко без вагань повернула б цьому «дєятєлю» квартиру в обмін на здоров’я.
Матч-відповідь між «Шахтарем» і «Крістал Пелес» відбудеться в Лондоні 7 травня. Побачимо, чи з’явиться Ринат Ахметов на «Селгерст Парк». Якщо так, то з ким цього разу робитиме світлину. Нині за кордоном всіх цих шефірів – хоч греблю гати. Велика Британія – не виняток.
Григорій Жибак
