У середу, 29 квітня 2026 року, відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України спільно з громадськими організаціями «Інститут релігійної свободи» й «Український центр миробудівництва» за організаційного сприяння Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» у приміщенні Медіацентру ДП «ГДІП» провели круглий стіл на тему: «Релігійний чинник національної безпеки в умовах російсько-української війни».
До заходу прилучилися представники іноземного та вітчизняного дипломатичного корпусу, українських медіа, закладів вищої освіти й експертного середовища.
Томмі Ямся, перший секретар з політичних та економічних питань Посольства Фінляндії
Баракат Алі Еллейсі, Надзвичайний і Повноважний Посол Єгипту
Вітальним словом подію відкрив генеральний директор ДП «ГДІП» Павло Кривонос, який запросив гостей до участі в заходах Медіацентру, що є професійним майданчиком для зустрічей фахівців та обговорення важливих питань: «Наш Медіацентр — це платформа для зустрічей і обміну фаховими думками, де часом народжуються практичні рішення».
У межах події митрополит Білоцерківський, речник Київської митрополії Православної церкви України, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ Євстратій (Зоря) привітав колектив ДП «ГДІП» на чолі з Павлом Кривоносом із нагоди 34-ї річниці підприємства, а також від імені ПЦУ, від Блаженнішого митрополита Епіфанія, за заслуги перед Помісною церквою та побожним народом вручив йому орден Святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня.
Подію модерував доктор філософських наук, професор, релігієзнавець Олександр Саган. У вступному слові експерт наголосив на загрозах ідеології «русского мира», яку тривалий час недооцінювали як в Україні, так і в Європі, та підкреслив небезпеку використання релігії в політичних цілях, зокрема з боку росії та пов’язаних із нею релігійних інституцій. Пан Саган також звернув увагу на потребу критично переосмислити толерантність, застерігши: «Необмежена толерантність веде до її зникнення, оскільки толерантність до нетолерантності неминуче закінчується поширенням нетолерантності».
Олександр Саган, доктор філософських наук, професор, релігієзнавець
Спікерами круглого столу стали: митрополит Білоцерківський, речник Київської митрополії ПЦУ, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ Євстратій (Зоря); докторка філософських наук, професорка, президентка Української асоціації релігієзнавців Людмила Филипович; заступниця голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, членкиня постійної делегації у ПАРЄ Євгенія Кравчук; професор-емерит соціології, теології та релігієзнавства, старший науковий співробітник Центру Берклі у справах релігії, миру та міжнародних справ Хосе Казанова; доктор юридичних наук, професор, директор Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України Олександр Скрипнюк; юристка, військова аналітикиня, експертка з інформаційної безпеки та безпеки інформаційного простору, президентка ГО «Міжнародний дипломатичний альянс», шеф-редакторка науково-популярного видання «Амбасадор» Ольга Фабіцька; експерт з міжнародної кібербезпеки Олександр Гоманюк; журналіст, головний редактор американського українськомовного тижневика «Сурма» Назар Мухачов; керівник ГО «Український центр миробудівництва» Денис Бордіян.
Під час заходу відбулося всебічне фахове обговорення низки питань, а саме проаналізовано: виклики й загрози використання релігії та церкви для досягнення військово-політичних цілей рф; московський патріархат — інструмент кремля та творець / консерватор російської імперської ідентичності; український досвід протидії поширенню ідеології «русского міра» через Російську православну церкву; сучасна специфіка суспільно-релігійних і державно-церковних відносин: міфи та реальність.
У виступі Людмила Филипович наголосила, що після 2014 року релігійне життя в Україні розвивається в умовах війни, де поряд зі свободою віросповідання постає потреба його захистити, а сама релігійна сфера набуває як внутрішньополітичного, так і геополітичного значення. Експертка підкреслила недостатню увагу держави й суспільства до ролі релігії та водночас закликала переосмислити підходи у воєнних умовах: «Сьогодні будь-який закон, будь-яка норма міжнародного права просто-таки є мертвими, якщо вони не враховують конкретної історичної, соціально-політичної, воєнної ситуації».
Зі свого боку Євстратій (Зоря) наголосив, що проблема свободи віросповідання в Україні має ширший цивілізаційний вимір і пов’язана з використанням релігійних інституцій як інструментів державної політики, зокрема з боку росії. На історичних і сучасних прикладах митрополит проілюстрував, як московський патріархат фактично функціонує як елемент державної системи, а не незалежна релігійна структура, і саме тому він становить виклик для безпеки та свободи, а також зауважив: «Ми зараз зіткнулися з тим, що треба захищати релігійну свободу від релігійних центрів, які перебувають у полоні держави та слугують державними інструментами».
Євстратій (Зоря), митрополит Білоцерківський, речник Київської митрополії ПЦУ, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ
Людмила Филипович, докторка філософських наук, професорка, президентка Української асоціації релігієзнавців
Євгенія Кравчук у доповіді зосередилася на міжнародному сприйнятті релігійного чинника в умовах війни та наголосила, що Україні поступово вдається доносити до партнерів небезпеку інструменталізації релігії з боку росії. Експертка розповіла про роботу української делегації в ПАРЄ, ухвалення резолюцій щодо релігійних переслідувань і внесення до них положень про ситуацію на окупованих територіях. Особливу увагу спікерка надала ролі Російської православної церкви як елементу політичного впливу та гібридної агресії, підкресливши, що міжнародній спільноті ще бракує розуміння цих ризиків. Зокрема, пані Кравчук зазначила: «РПЦ — це не релігійна організація в класичному розумінні […]. Це частина путінського режиму й один з інструментів “русского мира”, який не має нічого спільного зі свободою релігії». Водночас фахівчиня закцентувала на необхідності подальшої просвітницької діяльності серед партнерів і закликала до ширшої дискусії щодо використання релігії як інструмента гібридного впливу.
Хосе Казанова наголосив на унікальності української моделі релігійного плюралізму, яка сформувалася після здобуття незалежності та забезпечує рівність усіх конфесій, і зазначив, що ця система є рідкісною для Європи й демонструє високий рівень інституціоналізованої свободи віросповідання. Водночас експерт звернув увагу на загрозу з боку доктрини «русского мира», яка заперечує право інших релігій на існування в Україні та прагне встановити монополію: «Важливо розуміти суть доктрини “русского мира” в релігійній сфері: вона полягає в тому, що Україна нібито є канонічною територією Російської православної церкви. Це означає заперечення права інших церков на існування та свободу діяльності в Україні. Саме тому після окупації Криму й частини Донбасу відразу почалися переслідування різних релігійних спільнот — греко-католиків, православних, протестантів, мусульман і кримських татар, — яких змушували підкоритися російському режиму». На завершення свого виступу спікер додав, що для збереження демократичної моделі необхідно розірвати політичні й інституційні зв’язки з московським патріархатом і не допустити використання релігії як інструмента впливу.
Зі свого боку Олександр Скрипнюк детально розкрив взаємозв’язок державно-церковних відносин і національної безпеки в умовах війни, зосередившись насамперед на правовому регулюванні цієї сфери. Він наголосив: хоча Конституція гарантує свободу світогляду та віросповідання, у воєнний час держава має законні підстави обмежувати діяльність окремих релігійних організацій, якщо їхня діяльність пов’язана із загрозами безпеці чи впливом держави-агресора. Окрему увагу експерт зосередив на проблемі впливу РПЦ і пов’язаних із нею структур в Україні, підкресливши необхідність удосконалення законодавства, запровадження ефективного моніторингу й протидії маніпуляціям релігійними почуттями та пропаганді «русского мира». Водночас пан Скрипнюк акцентував на важливості дотримання європейських стандартів і збереження балансу між правами людини та державними інтересами. «В умовах війни за всіх обставин обмеження свободи діяльності церкви має визначати закон в інтересах національної безпеки», — підсумував спікер і запевнив, що такі обмеження є не порушенням свободи, а необхідним інструментом захисту держави.
«Релігійні інституції можуть як зміцнювати суспільну стійкість, так і ставати об’єктом або інструментом зовнішнього інформаційного впливу», — зазначила у виступі Ольга Фабіцька, акцентуючи на подвійній ролі релігії в умовах сучасних конфліктів і важливості її належного розуміння у сфері безпеки. Фахівчиня також наголосила, що в нинішніх умовах війни та гібридних загроз релігійні інституції слід розглядати не лише як духовний феномен, а і як важливий елемент безпекового середовища, тісно пов’язаний з інформаційною політикою, кібербезпекою та протидією дезінформації. Експертка підкреслила, що росія системно використовує релігійний чинник як інструмент впливу, залучаючи релігійні структури до поширення пропагандистських наративів і легітимізації агресії, а також звернула увагу на потребу в міжнародній співпраці та виробленні спільних механізмів протидії таким загрозам.
У виступі Олександр Гоманюк зосередився на темі інформаційної стійкості та ролі релігії як інструмента гібридної війни, а також наголосив, що росія системно використовує церковні структури як елемент державного впливу на суспільну свідомість і підриву української ідентичності. Експерт пояснив, що концепт «русского мира» є не лише ідеологічною доктриною, а й повноцінною інформаційною операцією, спрямованою на розкол суспільства зсередини через нав’язування псевдорелігійних наративів, які маскуються під духовні цінності. Спікер також підкреслив міжнародний вимір цієї боротьби, де росія інвестує значні ресурси у поширення дезінформації, зокрема про нібито утиски релігії в Україні, щоб послабити підтримку з боку західних партнерів. Водночас пан Гоманюк наголосив на важливості духовного суверенітету та створення незалежної української церкви як елементу національної безпеки, а також на необхідності захистити релігійне середовище від маніпуляцій і використання його як зброї: «Україна пояснює світу, що релігійна свобода й національна безпека не суперечать одна одній, — вони суперечать лише тоді, коли держава-агресор перетворює релігію на інструмент війни».
Назар Мухачов у виступі зауважив, що без перемоги у світоглядній та інформаційній площині неможливо досягнути успіху на полі бою: «Війна на фізичному рівні — це наслідок програшу на вищих рівнях війни». Він також закликав змінити підхід до розуміння війни, яка давно вийшла за межі суто військового протистояння і відбувається передусім на світоглядному й інформаційному рівнях. Фахівець підкреслив, що ключовим інструментом впливу є когнітивна війна, спрямована на спотворення мислення та цінностей суспільства, а також звернув увагу на роль релігійних структур, зокрема пов’язаних із московським патріархатом, у розповсюдженні кремлівських наративів як в Україні, так і на Заході. Пан Мухачов наголосив на необхідності правильної комунікації з міжнародними партнерами та використання чітких юридичних аргументів і доказів для протидії пропаганді.
Назар Мухачов, журналіст, головний редактор американського українськомовного тижневика «Сурма»
Денис Бордіян, керівник ГО «Український центр миробудівництва»
«Московський патріархат — це вже більше не про релігію, а про політичну інституцію», — зазначив Денис Бордіян, виділивши провідну роль церкви, зокрема московського патріархату, як одного з базових інструментів ідеології «русского миру». Фахівець зазначив, що ця концепція історично майже не змінилася, а лише адаптувалася до сучасних умов, і пояснив: релігійний чинник залишається одним із фундаментальних стрижнів російського впливу і в умовах гібридної війни проти України перетворює церковні структури на політичний інструмент. Особливу увагу спікер звернув на виклики, пов’язані з українською діаспорою за кордоном, де росія через церковну мережу продовжує впливати на українців, відкриваючи нові парафії та формуючи лояльність до своїх наративів. У цьому контексті він підкреслив важливість посилення присутності українських церков за межами країни та роботи з вірянами.
На завершення круглого столу Євстратій (Зоря) підсумував, що ситуація суттєво різниться залежно від країни: десь українська церковна присутність має підтримку, а десь стикається з відкритим опором. Водночас ключ до владнання проблеми владика вбачає у поступовій і системній співпраці зі Вселенським патріархатом, а також у консолідації зусиль держави, церкви та суспільства. Митрополит зазначив, що лише довготривала стратегія здатна дати результат, адже навіть здобуття Томоса стало можливим завдяки наполегливій роботі: «послідовна праця, часом абсолютно невидима ззовні, стала запорукою того, що був отриманий Томос».
Після виступів експертів відбулася жвава дискусія, до якої доєдналися гості в залі.
Запис заходу можна переглянути відсканувавши qr-код:
Текст: Юлія Ярмоленко
Світлини: Анна Фіалковська
