17 листопада у Львові по вул. Пекарській, 49, на горищі власного будинку побили волонтера, громадського активіста, сотника 14-ї сотні Самооборони Майдану «Вільні люди» Андрія Беня.
Це сталося вдень близько 16:00 у приміщені спільного горища, коли Андрій переносив речі після пограбування і зруйнування його комірчини на горищі, де зберігались особисті речі його родини та деякі волонтерські запаси, які мали бути відправлені в зону АТО. Нападниками були так званий «адвокат» та будівельники-робітники рейдерів-сусідів, власників двох квартир по вул. Пекарській, 49 – подружжя Уляни Фіци та Юрія Катинського.
Заважаючи перенести Андрію майно, йому було нанесено тілесних ушкоджень, які спричинили струс головного мозку, забої та вивих руки.
“Того дня майстри-будівельники зруйнували мою комірчину на горищі і перенесли речі в інше місце. Частина майна була пошкоджена, а інша взагалі безслідно зникла. Я викликав поліцію, що зафіксувала ці факти. На жаль, хлопці на передовій через таку сволоту будуть мерзнути і далі в окопах, не отримавши теплі речі, які ми з друзями-волонтерами з «Вільних Людей» назбирали”, – говорить Андрій Бень.
Коли він повернувся, аби перебрати речі і поскладати їх, аби уникнути подальшого розкрадання, з’явився «адвокат» сім’ї, що представився Дмитром. Він почав поводитись агресивно: штовхатись, лаятись та провокувати Андрія.
“Я був змушений дати відсіч, – говорить волонтер. – Дмитро покликав собі на допомогу робітників-будівельників. Мене скрутили, повикручували руки, пробували зв’язати, а в той час, користуючись моментом моєї тимчасової безпорадності, «адвокат», тримаючи мене за шию, наносив удари кулаком у потилицю”.
На щастя, на допомогу прийшов батько Андрія, викликавши поліцію. Крім того, про подію одразу повідомили громадським активістам: через пів години, ще до приїзду поліції, на горищі зібралось понад 20 молодих хлопців та дівчат, готових боротися з несправедливістю і беззаконням «грошових мішків», які вважають, що можна купити все.
“Дякую активістам “Молодіжного Націоналістичного Конгресу”, “Тверезої Галичини”, батальйону ОУН, “Вільним Людям”, Руху тверезих Галичан та іншим середовищам за оперативність і підтримку. А ця вся історія сталась через те, що я не хотів змиритись з незаконним захопленням спільного горища. Боротьба триває!”, – говорить Андрій Бень.
