Розмова з директором видавництва «Українська Видавнича Справа» Віктором Рогом про роль і вплив ідеології націоналізму, потребу вироблення світоглядних орієнтирів, діяльність бандерівського видавництва і «домашні завдання» для українців.
– Пане Вікторе, наші читачі знають Вас як публіциста, історика, редактора газети ОУН «Шлях Перемоги», зрештою, як громадського діяча, а от як директора видавництва…
– Насправді я книговиданням займаюся давно, майже 30 років. Моє прізвище як редактора, упорядника, автора чи співавтора, видавця стоїть на сотнях видань. А пару років тому волею обставин «легітимізували і формалізували» цю сферу моєї діяльності на посаді директора бандерівського видавництва «Українська Видавнича Справа».
Будучи малим, мріяв бути бібліотекарем, щоби завжди бути серед книг, але і мріяти не смів, щоби стати письменником чи директором видавництва. А воно он як сталося, з чого невимовно потішений.
– А чому Ви називаєте «УВС» бандерівським видавництвом?
– Так воно і є бандерівським. І за змістом видань, і за спадковою тяглістю, і за, скажімо так, «власністю». Витоки його ще з кінця 40-х років минулого століття, коли в Лондоні була заснована Українська Видавнича Спілка як видавництво бандерівської ОУН. В еміграції було видано нею дуже багато книг, брошур, журнал ОУН «Визвольний Шлях» видавався. Потім УВС перенесли в Україну, пізніше, десь на початку 2000-х, юридично переоформили в «УВС імені Юрія Липи», а тепер воно діє як «Українська Видавнича Справа». Та і офіціоз ОУН «Шлях Перемоги» юридично належить УВС. Отже стовідсотково бандерівське.
– Які насамперед книги видаєте і чи користуються вони зараз попитом, бо ж війна і безгрошів’я?.. Та, якщо відверто, книги зараз не в пріоритеті для загалу.
– Згоден з останнім ствердженням. Нажаль, правильні, формотворчі, не розважально-скандальні книги, не є зараз аж такими популярними. Та і раніше не були. Наша продукція не для «масового читача», якому досить «тік-токів» та «інстаграмів», «телеграмів» і «сто грамів». Наші книги «для немногих, яким дано многе». Вони формують світогляд, вказують орієнтири, сталять характери.
Ми видаємо різножанрову літературу, але насамперед це книги з ідеології та історії українського націоналізму, визвольної боротьби. І, знаєте, зараз вони користуються значно більшим попитом, ніж ще кілька років тому.
Ось за останній час ми видали збірники творів Ярослава Стецька, Миколи Сціборського, Юліана Вассияна, Юрія Липи, Романа Бжеського… Це серйозна література, і, як виявилося, дуже актуальна зараз. Незабаром вийде збірник творів Дмитра Донцова «Революція Нації». Буквально вчора завершив вичитку… Блискучі тексти.
– В чому ж актуальність? Адже писалися ці тексти переважно 80-50 років тому?
– А в тому й справа, що в них ми знаходимо не лише, так би мовити «історичні архіви», і насамперед не їх, а точний прогноз подій, аж страшно деколи, знаходимо влучний діагноз хвороби і правильні рецепти її лікування. Те, до чого доходять лише зараз сучасні закордонні чи домашні «розумники», було давно цими авторами проаналізовано, визначено, висвітлено, оцінено і спрогнозовано.
Можна навести безліч цитат з того ж Донцова, Бандери, Липи, Бжеського чи Стецька на підтвердження моїх слів, але не місце тут, читайте, ми для того і видаємо, щоби дати можливість. Щоби більше не казали: «Не знали, не мали, не чули, не бачили…» Не хотіли чути, не хотіли знати, не хотіли вірити…
Може тому й зріс попит на наші видання, що люди почали нарешті задумуватися і шукати в минулому відповіді на сучасні виклики. Напевно так.
– Книговидання, це ж цілий процес, як справляєтесь?
– Слушне питання. Ми не ставимо комерцію за мету, ми ідейне видавництво, в нас немає значних капіталовкладень, штатів, та, і як Ви правильно зазначили – війна, і всі «патріотичні кошти» спрямовуються насамперед на фронт. Проте сьогодні фронт є скрізь, сьогодні слово – теж зброя, проте війна йде насамперед за свідомість, а не лише за кілька кілометрів землі. І ми це виразно усвідомлюємо, і дякувати Богу, не лише ми.
Дякуємо всім, хто знаходить можливість допомогти матеріально, хто сприяє в рекламі та поширенні наших видань. Співпрацюємо з книгарнями, проводимо зустрічі-презентації. Книга наша, не лише просто «книга», це ж і «навколо книги».
Багато книг передаємо безкоштовно до бібліотек, хлопцям на фронт.
Нещодавно започаткували інтернет-книгарню «Книгарня бандерівців» https://ounbooks.com/, де можна придбати наші видання УВС та книги інших видавництв, їх небагато, які видають подібну літературу. Шлях від друкарні до читача складний.
– Як би Ви визначили роль і завдання націоналізму сьогодні?
– Роль вагома, а завдань багато. Сьогодні націоналізм перейшов з організаційної в суспільну площину як явище.
Те, про що ми говорили десятиліттями ніби «в пісок», сьогодні стає очевидним і загальнозрозумілим. Наші гасла, символи, герої. І ніби колись чисто організаційні концепції, програмові засади вже стали суспільним і деколи й державним надбанням і озброєнням. Але часто це дуже поверхневе враження. «Нахапалися вершків». Бо за формою часто губиться посутній зміст і сенс. Бракує базового світогляду. Бракує розуміння засадничих істин. І тому маємо провести ще титанічну роботу.
Я неодноразово наголошував, що місія ОУН – це місія компаса і місія магніту. Вказувати вірний шлях і притягувати найкращих, не «іржавих». Тому ми і не є масовою організацією, що не є популістами і «обіцяльниками». Ми виразно розуміємо, що боротьба тривала, не вчора почалася і не завтра завершиться, ми розуміємо, що це боротьба екзистенцій на, триває віддавна, деколи як іскра в попелищі, деколи як все спопеляючий шквал вогню, деколи словом, деколи гарматами.
І тому для нас не був несподіванкою напад Московії. Ми до нього готувалися і ми про нього попереджали. А зараз ми попереджаємо, що якщо кремлівському щуру, образно кажучи, дати молока, то він неодмінно захоче й сметани, жодними переговорами чи поступками цю огидну істоту не зупинити.
Ми вказуємо, що чи хан, чи хам, чи цар, чи псар, чи білий, чи червоний, чи сторіччя тому, чи завтра-післязавтра все буде зазіхати на чуже і протистояти йому треба всіма силами нації, мобілізовуючи її, гартуючи. Треба поту, треба крові. Ми це відверто говоримо.
Ми маємо відчути себе господарями, власниками своєї долі на своїй землі. «Відповідальність» – ось ключове поняття нашої філософії. А отже маємо плекати силу, поборювати зневіру, анархію, оту інфантильну безвідповідальність і злочинну бездіяльність, наївні сподівання на ласку чужинців і диво потойбічне. Націоналізм має виробити ієрархію національних пріоритетів, зрештою я про це неодноразово писав і говорив.
Ще одне важливе завдання – це Антиімперський Блок Народів. Свого часу з ініціативи ОУН постав Антибольшевицький Блок Народів. Зараз ми творимо платформу нового АБН. І знову ж таки, ще вчора багатьом ця концепція і цей проект здавалися утопічними. А сьогодні це вже реальність.
Ми маємо продукувати геополітичне бачення майбутнього, роль нової України в ньому, планувати майбутнє території постросії, розробляти і втілювати концепцію нового, справедливого суспільного ладу в нашій державі. Викликів і завдань дуже багато. Мусимо працювати і боротися.
– Дякую, ще кілька слів читачам
На одній з наших презентацій доктор Олександр Сич з жалем зауважив, що виглядає, що сучасний націоналізм «не пишучий і не читаючий». Якщо прийняти його враження за дійсність, а я до цього схиляюся, то це дуже сумно. І це треба виправляти. Концепція українського націоналізму міцна, побудована на широкій базі, має багатющу історичну й теоретичну спадщину, яку треба вивчати і творчо опрацьовувати. Є засадничі і незмінні принципи, як то інтерес нації, національна безпека, державність, соборність тощо, але є й потреба шукати і давати відповіді на актуальні виклики, є потреба сучасного аналізу і прогнозування, є потреба нових ліків на нові хвороби.
От власне і це одне із завдань нашого видавництва, заповнювати прогалини в наших знаннях і формувати нове українське суспільство інтелектуально і світоглядово.
Тож закликаю набувати і читати наші видання, думати, рости вперед і вгору та збагачуватися інтелектуально.
Розмовляв Олег Вітвіцький, УІС
