
Командир спецпідрозділу ГУР «Солідарність» Заза Нануашвілі та Митрополит Дніпровський і Січеславський Симеон. Грудень 2024 року. Фото: Дніпровська єпархія
Командира спецпідрозділу ГУР «Солідарність» російські окупанти «звинуватили» в участі у бойових діях у складі Сил оборони України
Російські окупанти заочно «засудили» командира спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МО) «Солідарність» Зазу Нануашвілі. Так званий «суд» в окупованому Донецьку призначив українському військовому 17 років позбавлення волі за участь у бойових діях проти рф та оголосив його у міжнародний розшук, – повідомляють телеграм-канал INSIDER UA та російські пропагандистські ЗМІ.
Зазначається, що у матеріалах «суду» 52-річного Нануашвілі називають «громадянином Грузії», хоч насправді вже два роки він не має грузинського громадянства, а є громадянином України, отримавши паспорт за заслуги у захисті її суверенітету та територіальної цілісності. Наразі військовому надають юридичну допомогу, зокрема – для вилучення даних про нього із міжнародних розшукових баз Інтерполу, – зазначає INSIDER UA.
Заза Нануашвілі – колишній офіцер спецпризначення МВС Грузії, учасник російсько-грузинської війни 2008 року. У 2014-му разом із сином Вано як доброволець долучився до захисту України. Після початку повномасштабного вторгнення рф – сформував добровольчий загін «Солідарність», серед бійців якого були громадяни Грузії, України та низки інших країн. З 2024-го «Солідарність» стала окремим спецпідрозділом у складі ГУР МО. Згідно із повідомленням на офіційній Facebook-сторінці підрозділу, Нануашвілі – учасник боїв у Широкиному, Мар’їнці, Горлівці, Бахмуті, Слов’янську, Соледарі, Авдіївці, Попасній. Після 2022 року захищає Україну на Донецькому та Запорізькому напрямках. Нагороджений низкою відзнак Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Заза Нануашвілі. Фото з офіційної сторінки спецпідрозділу ГУР «Солідарність»
Заза Нануашвілі також є кавалером низки нагород Православної Церкви України. Так, 30 серпня 2023 року доброволець був відзначений Орденом Святого Великомученика Юрія Переможця, 19 вересня 2024 року – Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня, а 1 вересня 2026 року – Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня, про що повідомляв телеканал D1.

Заза Нануашвілі, Митрополит Дніпровський і Січеславський Симеон, архімандрит Ісаакій Зінкевич, предстоятель Православної Церкви України Митрополит Київський і всієї України Блаженніший Епіфаній. Вересень 2026 року

Заза Нануашвілі з Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм під час нагородження Орденом Святого Володимира


Єпархіальне управління Дніпровської єпархії. Нагородження грузинських добровольців та воїнів міста Дніпро. Блаженніший Епіфаній та Митрополит Симеон

Також у 2023-му доброволець став головним героєм документального фільму «Скріплені кров’ю» журналіста Олега Манчури, що розповідає про бойове братерство українців та грузинів, зокрема – під час сучасної російсько-української війни. Заза Нануашвілі, що був присутній на презентації, заявив: «Я завжди говорив, що воюю за Грузію, але потім у мене народився маленький син, я створив сім’ю з українкою. Я полюбив Україну як рідну. І тепер можу від усього серця сказати, що я воюю і за Україну. За Грузію і за Україну».
Тоді ж було повідомлено, що у складі Сил оборони України воює понад 2,5 тисячі грузинів – це одна з найбільших груп іноземних добровольців. Більше сотні грузинських бійців віддали життя, захищаючи Україну, починаючи з 2014 року.
Так, у січні 2025 року у бою на Запоріжжі загинув заступник командира спецпідрозділу «Солідарність» – грузинський доброволець Каха Тілідзе. 26 червня цього року в Американському домі посольства США у Києві відбулась презентація документального фільму режисера Тараса Томенка «Цвіт чорнобривців. Історія Кахи Тілідзе» за участі ветеранів спецпідрозділу «Солідарність» та делегації духовенства Православної Церкви України на чолі з Митрополитом Дніпровським і Січеславським Симеоном.
Нагадаємо, що історія українсько-грузинської мілітарної співпраці сягає Середньовіччя – часів правління князя Володимира Мономаха та цариці Тамар. У роки Української революції 1917–1921 років були спроби укладення повноцінного військового союзу між Українською Народною Республікою (або Українською державою) та Грузинською Демократичною Республікою. У 1990-х роках українські добровольці у складі корпусу «Арго» воювали на боці Сакартвело у так званій «Абхазькій війні» проти сепаратистів та російських військових. Згодом Україна надавала збройну допомогу Грузії (зокрема, системи ППО) напередодні російського вторгнення у 2008 році. Вдячність за цю підтримку – один із головних мотивів для грузинських добровольців у сучасній російсько-українській війні.
Ростислав Мартинюк


