Заява Проводу ОУН (б)
22 січня для українців особливий день. День, коли ми відзначаємо сторіччя проголошення Четвертим Універсалом Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки і чергову річницю єднання українських земель, задекларовану Актом Злуки у 1919 році. Два найсвятіші і найактуальніші сьогодні для нації поняття – незалежність і соборність – символізує день 22 січня.
Всенародно відзначаючи цю дату, згадуємо тих, хто думкою і чином впродовж довгих століть пробивав кригу, яка товстим шаром покривала гін національного русла до власної державності, трощив кайдани, які сковували пориви національного тіла до волі, окреслював дороговкази національної перспективи, «щоб власний Рим кордоном вперезав і поруч Лаври станув Капітолій!» (Євген Маланюк).
«Акти 22 січня були лише деклараціями», – деколи цинічно закидають в’їдливі «дослідники». Неправда! За ці «декларації», які стали вогненним символом і немеркнучим ідеалом, піднялися на боротьбу мільйони українців з усіх куточків планети.
Проте ще майже століття кривавилася наша земля під чоботом окупантів і досі триває звитяжна боротьба за реальне, а не декларативне втілення найсвятіших для нації ідеалів – ідеалів свободи і власновладства українського народу на всіх українських землях.
Залізом і кров’ю захищали права українців козаки і гайдамаки, повстанські отамани, підпільники УВО і ОУН, бійці УПА, політв’язні, шестидесятники, вирішуючи багатовікову історичну суперечку за право володіння нашим краєм. Власне кажучи, боротьба ця не завершена і досі, адже не перевелися ласі попити поту і крові українців, покористатися плодами нашої праці, попанувати на нашій землі. Візія Великої України, перспектива відродження єдиної в помислах і діях могутньої і амбітної української нації не дає спокою захланним сусідам.
Ювілей 22 січня для нас, безумовно, святковий день, день, коли викувалося одне з найміцніших звен українського ланцюга звитяжних традицій та історичної місії. Проте для українських націоналістів ця дата є не просто історичною подією, а насамперед мотивацією, підставовим засобом мобілізації та консолідації зусиль для розгортання праці і боротьби за розбудову нашої національної державності, за захист нашої територіальної цілісності. У всенародній боротьбі за соборний національний моноліт нам присвічує образ і дух 22 січня, творців і захисників української державності.
Історія – вчителька життя. Чому ж вчать нас події сторічної давнини?
Вони вчать нас бути вірними національному державному ідеалу, адже лише власна держава здатна захистити націю і забезпечити їй всебічний розвиток. Вони вчать нас у боротьбі за власну державу орієнтуватися насамперед на власні сили, ставити перед собою завдання на тривалу перспективу. Вони вчать нас усвідомлювати істину, що без боротьби, без збройної боротьби московська імперія, «червона чи біла», не випустить Україну зі своїх пазурів. Вони вчать нас вмінню ставити державні інтереси понад партійними, бо в боротьбі «всіх проти всіх» програють всі. Вони вчать нас відповідальності «за долю міліонів» (Іван Франко).
«Моральним чотирьохкутником – отим старокозацьким табором – поставимося ми в переходові дні нашої історії до всіх негідних наступів на нашу єдність та вірність випробуваним ідеям. Скупчимося один біля одного з готовністю взаємної допомоги і перестороги – і ми витримаємо усі «міри і проби» незалежно від того, чи вони походять з якогось Інтернаціоналу чи від його класократичного антиподу», – заповідав нам Симон Петлюра, один із творців і захисників державотворчих січневих документів.
Організація Українських Націоналістів (бандерівців) вітає «в Україні і поза Україною сущих» єдинокровних братів і сестер зі століттям проголошення незалежності, бажаємо на шляху боротьби скріпитися у вірі, нарощувати силу, впевнено йти шляхом перемоги до омріяної незалежності і єдності, до ідеалів, освячених кров’ю найкращих синів нації.
Провід ОУН (б)
