Експерти Українського центру аналітики і безпеки пропонують як це втілити і якими повинні бути перші дії в боротьбі з колаборантами.
Одним із стимулів, який прискорить практичну реалізацію завдання притягнення до кримінальної відповідальності російських пособників (і не тільки в Криму і на Донбасі), має стати публічний реєстр колаборантів.Сьогодні різноманітними громадськими та волонтерськими організаціями, а також українськими журналістами зібрано величезний масив відповідних даних, частина яких опублікована у ЗМІ, або зібрана на сайті «Миротворця». Але, як показує практика, далеко не усі прізвища колаборантів названі та обліковані. Більш цього, дехто з них продовжує отримувати українські пенсії та преференції від державних нагород України, одночасно активно співпрацюючи із ФСБ РФ та російською окупаційною владою, переслідуючи українських патріотів, розбещуючи молоде покоління українців ідеями «русского мира».
Відсутність в Україні власної стратегії деокупації захоплених територій, неспроможність на законодавчому рівні розмежувати «свідому співпрацю з ворогом» і «вимушене співробітництво заради виживання», а також зволікання у встановленні юридичної відповідальності за колабораціонізм, дали змогу російській окупаційній владі досягти значних успіхів у формуванні колабораціоністського руху. Ці недопрацювання формують у суспільстві уявлення певної розгубленості української влади, яка «бореться з агресором, не роблячи йому боляче». А головне, формують у колаборантів відчуття безкарності та посилюють розчарування серед українських патріотів, які проживають на окупованих територіях.
Дослідження Українського центру аналітики і безпеки і приклади за посиланням:
