Однією з причин російського вторгнення можна вважати систематичне нехтування центральною владою та керівництвом патріотичних сил інтересів, закликів, прохань і попереджень українського Сходу і Півдня.
Ще з початку 90-х років минулого століття українські патріоти Донбасу, Слобожанщини, Таврії та інших зросійщених територій постійно попереджали про грядущу катастрофу, часто небезпідставно вважаючи себе кинутими напризволяще, вірніше, кинутими на поталу українофобам.
Стверджую це на власному досвіді, адже з 1989 року перебував у вирі подій, неодноразово відвідував Донецьк, Крим, Одесу, Харків… з різними акціями і на власні очі переконувався, як нелегко там було не те що працювати, а навіть проживати свідомим українцям. Українські структури просто чавилися, не зустрічаючи адекватної реакції з боку Києва.
В погоні за галицьким електоратом патріотичні партії чубилися між собою, занедбавши «невигідні» регіони, практично без бою віддавши їх на відкуп московським лакеям, а владі в Києві до них діла не було й поготів.
Страшну ціну за нашу байдужість, інфантильність та не усвідомлення й ігнорування стратегічних інтересів мусимо платити зараз.
Прочитайте оцю листівку початку 90-х. Її авторами були молоді націоналісти Слов’янська.
Почуйте цей голос здорового глузду. Націоналісти знали. Націоналісти попереджали.
Не чули? Не вірили? Не могли?
Відчуймо ж себе соборниками хоч зараз, жодного клаптика української землі чужинцям, борімося за кожну українську душу.
Віктор Рог
