Саме совкові адепти, шо нині на камери і на фейсбуки волають “спорт внє палітікі!”, колись активно насаджували протилежну (і цілком вірну!) думку, про зв’язок спорту і політики.
Є в мене отака книженція 1958 року “Останній поєдинок” – сильно перекручена новелізована історія “Матчу смерті” за участю “Динамо”.
Тут в нас проходить суперечка воротаря Трусевича з французьким журналістом (шо каже “спорт не має границь!”), і романтизований герой-киянин прямо стверджує, що спорт і політика суть одне ціле, саме тому німецькі футболісти і зігують на стадіонах (мова про 30-ті роки), а совіцькі – не заробляють бабла, бо честь колгоспу і країни і вабще.
А риску під книгою підводить фраза журналіста, тіпо сказана опісля війни: “Вони кажуть, спорт – поза політикою. Дурниці! Наче спортсмени живуть в іншому світі і нічого не бачать”. Щяс же полеміка помінялась, а от коньюктура – то нє.
Ну кстаті, тре сказать, шо наші мудаки по тіпу марченка таки дійсно живуть в іншому світі.
August 12, 2016 Дмитро Дорошенко
