Здавалося б просте запитання. Та хіба суттєво для пересічних громадян, коли закінчився наймасштабніший збройний конфлікт в Європі за весь час існування людства?
А насправді між двома цими днями – цивілізаційна прірва. Кілька годин між офіційною капітуляцією нацистської Німеччини перед Європою і світом та інсценованою капітуляцією задля радянського тирана сталіна за майже 80 років викристалізувалися з одного боку в “Ніколи знову!”, а з іншого – в “Можем павтаріть!”.
І це не просто гасла. Це – світоглядна модель, державний наратив і візія майбутнього. Україна це відчуває сьогодні, як ніхто інший. Адже наша територія вже 9 років є рубіконом для тоталітарного зла, що прагне зруйнувати фундаментальні основи вільного демократичного світу. Кожна відбита українськими військовослужбовцями атака, кожне звільнене місто і селище, кожна дипломатична перемога відбувається заради “Ніколи знову!”
Натомість російські “можемпавтарітєлі” прагнуть знову занурити весь світ у хаос війни. І їх не лякає загроза ядерного конфлікту, після якого на Землі від них самих залишаться лише обгорілі клаптики георгіївських стрічок.
Незалежність України повернула нас на орбіту загальнолюдських цінностей, де життя і свобода людей є основою діяльності держав. Відтак, разом із цивілізованим світом саме 8 травня ми вчергове проголошуємо: Україна пам’ятає горе минулих війн і робитиме все, аби сьогодні зупинити масову загибель людей, руйнування населених пунктів, повернути тимчасово окуповані території і відновити мирне та вільне життя. Однак спершу ми здобудемо перемогу над рашистськими агресорами. Щоб “Ніколи знову!”
