Є чудова новина – Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду у Гаазі 11 грудня повідомив про завершення попереднього вивчення подій в Україні, що пов’язані з міжнародним збройним конфліктом на Донбасі та анексією Криму.
Це перемога України та результат кропіткої роботи військової прокуратури. Правоохоронці опитали 1400 постраждалих, 2 тисячі свідків, провели 1800 судових експертиз та отримали 100 000 одиниць речових доказів, разом зі зразками зброї та військової техніки з Російської Федерації, захопленими українською армією під час боїв. Позов складається з 800 томів, з них 300 томів під грифом «таємно» та «цілком таємно».
Позов подали не для піару, а тільки тоді, коли зібрали необхідний матеріал – в січні 2017 року. Україна звинуватила Росію у фінансуванні тероризму та дискримінації.
Робота була завершена ще тоді, коли Зеленський виступав на російських корпоративах. Впевнений, що він буде піаритися на цьому, але справа стосується державних інтересів і тому не варто знецінювати це попереднє досягнення. Тим паче, що суд буде вести справу не один рік, а коли вирок озвучать, то політичний проект «слуг народу» може вже і не існувати.
Одночасно з тим за минулий тиждень маємо ще дві події – річницю ув’язнення музиканта та військового Андрія Антоненка, дитячого лікаря Юлії Кузьменко та медсестри Яни Дугарь. Та вирок Дніпропетровського апеляційного суду генералові Віктору Назарову, якого обвинувачують в катастрофі Іл-76 з загиблими 40 десантниками та дев’ятьома членами екіпажу в аеропорту Луганська у 2014 році.
Рік тому Володимир Зеленський під час прес-конференції публічно призначив Андрія Антоненка, Юлію Кузьменко та Яну Дугарь винними у вбивстві Павла Шеремета. Просто оголосив їх прізвища та зламав людям життя. За рік не з’явилося жодних нових доказів, справа розсипалася, але невинний Андрій Антоненко продовжує далі сидіти за ґратами.
Справа Шеремета – це політичне замовлення Зеленського правоохоронній системі, яка припинила боротьбу зі злочинністю, а виконує завдання по переслідуванню опозиції, проукраїнськи налаштованих громадян, ветеранів та волонтерів. Бо чомусь проти Татарова справу не заводять! А Медведчук сидить у кріслі Верховної Ради та посилює свій політичний вплив на всю Україну. Справа Віктора Назарова більш заплутана, але результат полягає у тому, що суд карає не російських терористів, які збили український літак в українському небі, а українського військового.
Подібне рішення суду означає, що на лаві підсудних ризикує опинитися кожен військовий тільки за те, що захищав батьківщину та віддавав накази. Відправити в тюрму військового за наслідки прийнятих рішень – небезпечний шлях. Це демотивує військове командування, яке розуміє рішення суду, як знак, що безпечніше не приймати жодних рішень, уникати відповідальності та не проявляти себе на службі.
Але подібна нерішучість на полі бою веде до ще більших втрат.
Віктор Назаров – бойовий генерал. Певною мірою завдяки його здатності відкинути радянські та пострадянські шаблони в штабний роботі, не ховатися за бюрократію, українські військові зупинили на частині Донецької та Луганської областей так звану «російську весну», а потім протистояли повномасштабному російському вторгненню і не дали ворогові пройти вглиб країни.
Але що б не робила влада, жоден слуга не зможе знищити українське патріотичне та волонтерське середовище, дух наших захисників та військових. Були вороги набагато сильніші, підступніші та лютіші й то не змогли, а Зеленський просто копає собі яму.
Найбільша проблема Зеленського – гострий кадровий голод. Жодна адекватна людина не захоче бруднити себе співпрацею з некомпетентними, проросійськими, а іноді просто неадекватними політиками. Я знаю багатьох людей, які самі звільнилися з державної служби після приходу Зеленського. І повірте – вони були найкращими, вони не чіплялися за посади.
Лава запасних КВК-шків вичерпалася ще рік тому. За ними прийшли ґвалтівники, особи з кримінальним минулим та люди Медведчука.
Хто далі? Правильно! Комуністи, які давно були на пенсії. Кравчук, Фокін, призначений пару тижнів тому головою Одеської ОДА Гриневецький, який встиг вже побути першим секретарем Одеського ОК ЛКСМУ, а з 1991 – першим секретарем Одеського КПУ.
Зеленський оточує себе людьми Медведчука, Портнова та інших проросійських діячів. І коли проти заступника Єрмака Татарова НАБУ та САП підготували підозру, то «200% прокурор» Зеленського відсторонила всіх чотирьох прокурорів, які вели цю справу та ввела себе у неї. Тобто тепер сама Венедиктова веде цю справу і гальмує оголошення підозри Татарову.
Чому Зеленському так важливо захистити одного з заступників власного Офісу?
Олег Татаров – колишній чиновник Міністерства внутрішніх справ часів Януковича. Він обіймав посаду заступника начальника Головного слідчого управління МВС саме під час подій Революції Гідності та опікувався затриманнями учасників протесту та відкриттями кримінальних справ проти них. Татаров також розповсюджував обвинувачення на адресу майданівців, які до сьогодні не доведені, та висував їм ультиматуми.
А ще Олег Татаров був адвокатом народного депутата Вадима Новинського та співпрацював із колишнім першим заступником Адміністрації експрезидента-втікача Віктора Януковича Андрієм Портновим.
Татаров – один з багатьох. Але особливість полягає у тому, що Зеленський особисто покриває його злочин.
Ще одна величезна проблема – нелюбов Зеленського до армії.
Щоб зрозуміти катастрофічність ситуації давайте згадаємо, що було 15 років тому. Тоді за участю російських пропагандистів був створений міф, що у сучасному світі війни вже не може бути, а тому Збройні Сили Україні не потрібні.
І коли ворог напав, то Українська Армія була вже розпродана, деморалізована і фактично не існувала. І держава тоді вистояла скоріше не «завдяки», а «всупереч» об’єктивним обставинам 2014-го року – на героїчних та високомотивованих вчинках добровольців та волонтерів. Це дало необхідний час та можливості для відродження армії.
Ренесанс українського війська був би неможливим без відповідного державного фінансування. Загальні видатки Міноборони зросли у чотири рази. На озброєння – у десятки разів. До того ж усі додаткові можливості для розширення фінансування, які з’являлися, також спрямовувалися на оборону. Наприклад, у 2018 році фактичні видатки були на 10% більшими, аніж планувалося. Як результат, Україна за військовою міццю у 2018 році посіла 29 позицію у світовому рейтингу і 10-ту позицію серед найпотужніших армій Європи.
Це були наші з вами здобутки. Ми пишалися військовими та дякували волонтерам.
Але керівництво Росії розуміло, що голими руками нас вже не перемогти та почало розробляти сценарій гібридного проникнення в політичне середовище та знищення України зсередини. Ідеологія «какая разніца» знищує те, чим ми пишалися. Насміхається та плюндрує дорогі українцям символи, а Українська Армія відійшла на задній план. Бюджетна програма «Закупівля техніки та озброєнь по державному оборонному замовленню для ЗСУ» системно не виконується. Країна не замовляє ракети, снаряди та нову стратегічно важливу зброю.
В наступному році ситуація буде гіршою. В оприлюдненому занадто оптимістичному проекті бюджету на 2021 рік на фоні значного збільшення фінансування Офісу Президента, МВС та Генпрокурора, Міністерство оборони отримає фінансування менше, ніж у цьому році.
Гра в піддавки з агресором дає тільки тимчасовий ефект, а стратегічно вводить Україну в чергову пастку «братньої любові». І увесь цей карнавал може завершитися в одну мить і Україна знову буде платити криваву ціну.
Тому зараз українцям необхідно бути дуже пильними та об’єднуватися, щоб разом зупинити реванш, відновити шанобливе ставлення до Української Армії та захистити нашу державу.
Ігор Артюшенко
