Професіоналізм зараз стає дуже затребуваним на тлі популізму під час виборів до Верховної Ради. Бо кричали «Беремо нові обличчя з вулиці». І що набрали? Отару нездар, які не вміють нічого робити та якими декілька осіб у Верховній Раді маніпулюють. Люди побачили, що прийшовши з вулиці, не можна керувати державою. Так само не можна керувати й громадськими справами на місцях. Тому затребуваним є професіоналізм. Мова перш за все про досвід та підхід до вирішення проблеми. Глибинний, аналітичний, предметний.
Але не можна будувати державу та розвивати свою громаду, не будучи патріотом. Бо добрий професіонал, але не патріот – це коліщатко в будь-якому режимі. Тому професіоналізм та патріотизм обов’язково йдуть поряд. Патріотизм – це не тільки вишиванка напоказ. Патріотизм – це внутрішнє горіння. Це переживання справами своєї громади. Це бажання зробити якнайкраще. Не казати, що я роблю найкраще, а зробити. Не піаритися на справах, а робити. Ось це і є патріотизм.
Ну і обов’язкова має бути відповідальність перед виборцями. Постійний звіт перед виборцями. Відповідальність за свої слова та дії. Перед виборами всі гарно обіцяють. Бо дуже легко безвідповідально обіцяти гори, а потім нічого не зробити. Виконуй. І в кінці періоду звітуй за свою програму.
