Ця війна призведе до глибокої переоцінки, зокрема, й подій Другої світової війни.
Лише один з аспектів – є така поширена на Заході ідея, що варварський спосіб ведення війни російської армії в Німеччині (масові мародерство, вбивства цивільних, згвалтування) пояснювався помстою російської армії за нещастя, які принесли перед цим німці на землі тодішньої Російської імперії (у формі СРСР). Ця логіка “після того – значить внаслідок того” була інтуїтивною і не могла бути прямо перевірена, не могло бути альтернативної історії, в якій російська армія зайшла б в Німеччину до того, як німецька зайшла в СРСР.
Але тепер ми можемо побачити, що російська армія чинить те саме і в Україні – при тому, що про жодну помсту йтися не може. На російських землях взагалі нічого не відбувалося такого, за що можна було б мститися російській армії, тим більше за участі українців.
Отже, терор цивільного населення – це не помста і не реакція на щось, це просто те, як в російській армії уявляють ведення війни. Це власна особливість російської армії, такою вона – як інститут Російської імперії – є.
І, виходить, саме тому вона грабувала, вбивала і гвалтувала німців під час Другої світової – в застосуванні “після того значить внаслідок того” нема необхідності, вони так само чинять й не “після того”.
