Медведчук не простий ворог. Не можна залишати його недобитим. Треба позбавити його активів та майна, треба розслідувати його дії через призму 111 статті – “державна зрада”.
Телеканали збиткові від природи. Вони дають лише політичний прибуток. Гроші Медведчук заробляє в енергетиці тісно пов’язаній з агресором. І нашими корупціонерами. Журналісти уже роками публікують назви тих офшорок та об’єктів. Треба бити саме сюди.
НАБУ має напрацювання по цьому питанні щодо скрапленого газу. Але для цього треба залишити в спокої антикорупційні органи і не зв’язувати їм руки, як це ми бачимо в справі Татарова.
З 2016 року генеральна прокуратура відкрила щодо антидержавної діяльності Медведчука як мінімум 3 кримінальні провадження. Слід їх відновити чи відкрити нові. Слід копати від справи Стуса. Ну ок, хоча б від антимайдану та “русской весни”.
Правоохоронні, фіскальні та судові органи кишать людьми Медведчука та його союзника Портнова. Починаючи з Офісу Президента, ДБР та ОГПУ. В руках ворога – Окружний адміністративний суд в місті Київ. Так де там розпуск?
Не можливо зупинити реванш оминувши його інших очільників. У Фірташа з Льовочкіним – Інтер та облгази (тарифи!). А ще є Бойко, Мураєв, Новинський та інші деркачі.
І найголовніше – не можна з одного боку говорити про загрозу російської пропаганди, а з іншого відтворювати та втілювати головні її меседжі. Тут або хрестик, або труси. Взявся за Медведчука то наведи лад з Єрмаком і забудь про капітуляцію.Ну і – #freeRiff.
Без чітких системних кроків правоохоронців та нейтралізації мережі проросійського реваншу жодні санкції не допоможуть.
Андрій Левус, член Координаційної Ради РОК.
