В цьому театрі абсурду українська сторона мала би порадити польським державцям, відповідно до ухваленого ними закону, найперше засудити і притягнути до відповідальності (якщо такі ще живі) хлопаків з Армії Крайової та ВіН (організація «Вольносць і Нєподлєглосць»), які пішли на співпрацю з УПА, допомагали УПА (згідно рішень польсько-української конференції у фільварку Ментке Грубешівського повіту від 18.05.1946) і виконували на території тодішньої Польщі спільні військові акції проти польської комуністичної адміністрації, міліції та війська. Для прикладу Польщею негайно повинні бути затавровані як «зрадники польського народу» капітан Мар’ян Голембовський-«Стер» (до речі, засуджений комуністами на 15 років за «співпрацю з УПА»!!!), капітан Станіслав Ксьонжек-«Вирва», капітан Ян Домбровський-«Азія», шеф розвідки Вижовський-«Зенон; Подб’ял», майор Владислав Вавчак-«Жук; Пайяк», майор Ян Шатинський-Шатовський-«Дзірит» й багато-багато інших старшин і вояків АК та ВіН. Тільки за єдину спільну Грубешівську військову операцію, здійснену УПА та ВіН 27-28 травня 1946 р., ця польська підпільна організація та її вояки повинні бути засуджені як «зрадники Польщі», «колаборанти українських націоналістів» і «пропагандисти бандерівської ідеології».
З цього абсурду можна зробити два можливих висновки: або 1) пани посли і сенатори не добре знають власну історію, або 2) насправді вони не є панами, а «товаріщами чи товажишами», тобто прихильниками комуністичної ідеології, які лише вдало маскуються під «панів».
А справжнім патріотам Польщі, які бажають спокою і добра для своєї країни, варто замислитись над словами польського націоналіста, капітана Мар’яна Голембовського:
“… Незалежно від оцінки трагічної боротьби і польсько-українських стосунків під час війни, треба підкреслити факт, що на переломі 1944-1946 рр. і пізніше стосунки між нашими народами діаметрально були змінені: з боротьби поміж собою перейшли до повної співпраці. Поляки і українці, бійці АК і ВіН та УПА і УГВР уклали порозуміння, яке принесло спокій, а також допровадило до повної співпраці і взаємодії незалежних чинників наших народів”.
