Сьогодні, після голосування польського Сейму, моя родинна історія отримала деяке продовження.
Я завжди знала, що мою прабабу розстріляли поляки з АК у Сагрині у березні 1944 року на Холмщині. Тоді в одному селі вони знищили більше 300 українців. А тепер вона, виходить, загинула під час «геноциду поляків українцями», що в моїй голові не вкладається. Поляки розстріляли мою прабабу Анну, пострілом впритул в голову. Що лишилось від голови, рідні зібрали в хустку і ЇЇ так і поховали під хатою, вона лишилась на рідній землі навіки за Бугом.
Син її, мій дід, троє малолітніх дітей і невістка, моя баба, дивом лишились живі в той день, бо вона з дітьми в погребі ховалась (по погребах багато людей ховались, поляки, до речі, туди гранати кидали, як знаходили схованку) а в прабаби була астма, тому вона не полізла щоб не видати дітей. Дід у рові з водою десь ховався…
Потім їх виселили без нічого, поляки забрали муровану хату, все майно, землю. На возі з трьома дітьми, якимось одягом, коцами і машинкою швейною «Зінгер» з евакуаційним листом, поїхали на Одещину (за призначенням) за радянсько-польським договором!!! і там їх поселили в хату, звідки людей виселили в Сибір під час колективізації, а там голод повоєнний. Баба потім до смерті нічого не викидала, навіть сухарик черствий чи якесь лахміття, боялась, що знов вивезуть і залишиться без нічого. Отак мамина родина стала забужанами, не із своєї волі. От така «відплатна акція», як кажуть поляки, і «геноцид щодо поляків», як я знаю з історії своєї родини.
Цю історію детально записала, додала спогади тітки своєї, якій було тоді 11 років, яка ще пригадала імена сусідів вбитих, дітей, цілих сімей, і передала в архів, щоб таки було документальне підтвердження для поляків, хоча дуже сумніваюсь, що воно їм треба, особливо тепер.
Була така історія за Ющенка, а потім за Януковича, що от-от мали меморіал в Сагрині відкривати, а імен і половини поляки не написали, написи перекручували і символи, не хотіли українських делегацій на відкриття, вимагали архівних документів, а тоді аж будуть доповнювати списки.
Цікаво, як там той меморіал тепер, чи ще повністю не зруйнований… Якщо ще не зруйнований, то, слід очікувати, що в найближчий час буде зруйнований. Бо ж тепер Польща сказала, що гинули поляки від рук українців, а смерті українців, то хіба «відплатні акції». Нова кваліфікація геноциду, не відома досі міжнародному праву. Ніж у спину України, радість для Кремля руками Польщі.
Те, що передано з уст в уста не змінять ніякі постанови Сейму, як і не зміниться моя оцінка тих подій. А от моє ставлення до такої Польщі, ПіС, польських депутатів, політиків і тих поляків, хто підтримує таку оцінку тих подій, стало дуже негативним.
Вікторія ЛОШАК
