Йосиф Сірка
Щоденні повідомлення про вбитих українських захисників Батьківщини стало, мов би, нормою. З одного боку очільники української влади твердять про „успішну” Мінську угоду, а з іншого щоденні повідомлення про численні порушення терористами Мінської угоду про ТИШУ. Оскільки угода недотримувалася ні одного дня, то й дивуйтесь, де і в чому її переваги для тих, які гублять життя?
В тому, що терористи протягом вже третього року взагалі не беруть до уваги якісь там „Мініські угоди” світ вже міг переконатися сотки разів. А жертвами їхнього „Що хочу, то роблю” – стали вже сотки не тільки солдати ЗСУ, але й цивільне населення. Останні події в Авдіївці, де бандити безбожно стріляють по житлових кварталах міста – доказ того, що потрібно негайно щось робити, щоб захистити цивільне населення.
Бандитські атаки на Авдіївку дуже нагадуть терористичні дії палестинських бойовиків у Ґазі. Вони щодня ракетами бомбили ізраїльську територію, завдаючи не так смертельних втрат, як створюючи атмосферу нестабільності і страху. На попередження ізраїльтян – якщо провокації не припиняться, то будуть вжиті відповідні заходи по ліквідації терактів, вони не реагували.
Незважаючи на те, що палестинські бойовики знаходились на своїй території – ізраїльська армія не вагаючись, напала на Ґазу і знищила не тільки бойовиків, але й багато тих, хто був цілковито невинним. Світ критикував Ізраїль за жорстокість, але після цієї акції ізраїльтяни здобули мир і безпеку.
Проросійські та російські бандити на сході України в гіршому стані, ніж палестинці – вони знаходяться не на своїй території, але на українській. Тому українська сторона повинна попередити бандитів, що за обстріли цивільних об’єктів в Авдіївці прийдеться відповідати. За кожного вбитого солдата повинні терористи заплатити так, щоб більше не кортіло вбивати.
Здається, що в Україні вже забули, що йдеться не про якусь «сіру зону», не про якісь зобов’язання перед бандитами, але про безпеку громадян незалежної України, про захоплену терористами українську територію. Тому перед Україною не стоїть проблема – винайти колесо, бо його вже вікрили кілька тисяч років тому, українці повинні лише скористатися цим винаходом, щоб швидше «приїхати» до мети.
Українська армія повинна затямити істину, що коли ворог не здається – його знищують.
Якщо українські керівники нездатні самі впоратися зі зграєю, скаженілих терористів, які, мов ті казкові вампіри, потребують щодня свіжої української крові, то слід звернутись до Ізраїлю. Ця країна вже майже 70 років періодично знищує вогнища небезпеки для ізраїльської держави і вона навчилася захищати не тільки свої кордони, але життя своїх громадян.
Якщо українська влада не здатна попросити допомоги в Ізраїля, то можна спробувати через заможніх українців, які ховають десь в кишені поряд з українським і ізраїльський паспорт. Бо ж Україна у нас одна, а окупант ще не збагнув, що політична нація українців вже сформована і в цьому сила Українию
20.2.17 р.
