АПОГЕЙ ЖОРСТОКОСТІ ТА АБСУРДУ
Я довго мовчав і намагався не виносити в публічну площину наш (#ПДМШ) конфлікт з МОЗом.
Я знав, що в міністерстві є притомні люди і намагався донести до них, що ПДМШ – це гра win-win: МОЗ вмикає нам зелене світло – і ми продовжуємо найуспішніший недержавний медичний проект в зоні АТО. Єдиний(!) проект МОЗу, що рятує життя і здоров’я наших бійців.
Однак керівництву міністерства забракло політичного тестостерону: бюрократична логіка перемогла.
http://gazeta.dt.ua/…/volonteri-i-byurokrati-koliziya-dvoh-…
Все, що я хочу зараз, це знати конкретні імена та прізвища тих, завдяки кому, когось з наших бійців не врятують, когось не вилікують, когось не довезуть у шпиталь…
Ihor Perehinets Oksana Syvak Татьяна Тимошенко, хто ці ваші колеги, які так легко забрали шанс на здоров’я (а подеколи й на саме життя) в тих, хто помирає і мерзне у шанцях там, аби ви тут “робили реформи” у своїх теплих і комфортних кабінетах?
Далі – цитата з посту журналіста Markiian Lyseiko, який певний час жив з нашими лікарями у Бахмуті і зробив десятки чудових фото наших лікарів в роботі (всі фотосвідчення про роботу ПДМШ, наведені як ілюстрації до цього посту, належать саме
Маркіянові).
“ПДМШ покинув зону АТО!
Не можу зрозуміти логіки.
Абсолютно!
Бюрократи, які протирають штани на чиновницьких кріслах, не дають можливості Людям, які мають бажання надавати професійну та якісну допомогу військовим та місцевим жителям.
Як на мене, то це анріал пропозиція. – Волонтери без допомоги та втручання держави, самі та за не державні кошти повністю створили та забезпечили цілий спектр хірургів, медсестер лікарів різної специфіки. Цей госпіталь витягнув з тамтого світу та врятував кінцівки не в одної сотні бійців під час Дебальцева та й протягом усього часу проведення АТО.
Самовіддані своїй роботі спеціалісти з цілої України на волонтерських засадах приїжджали в ПДМШ, днями і ночами стояли за операційними столами, практично протягом всієї війни з Росією.
Щоб державі створити такий госпіталь, залучити туди професіоналів, закупити швидкі та інше дорогезне обладнання, потрібно виділити величезні фінанси, а тут вже готовий Госпіталь, який вже живе, існує, працює, робить успішні операції, виконує авіаевакуації, надає якісну медичну допомогу місцевому населенню, а саме основне, безкоштовно. Ні! не за гроші, винагороди, чи як у нас привикли за “дякую в кишеню” лікарю, а СПРАВДІ якісно і безкоштовно. Бо медики та лікарі приїхали по своїй добрій волі, своїми вміннями допомогти загальній справі в боротьбі з зовнішнім ворогом. Такого наша держава не змогла б!!!
…і всього лиш від чиновників в тепленьких кабінетах потрібно пару підписів та невеличке стабільне фінансування в більшості на паливо та харчування. Погодьтесь, що це зовсім не багато для вже запущеного механізму роботи Госпіталя, який забезпечував медичною допомогою всю центральну частину зони АТО.
Військові медики, самі, не справляться, однозначно! …тобто звичайні жителі та співгромадяни не відчують того, що ПДМШ вже не має у зоні АТО, але це вильється в тому, що не змогли врятувати чиюсь ногу чи руку, не встигли спец.автомобілем евакуювати бійця і т.п…
Можна ще багато писати про самовідданість та професіоналізм медиків з ПДМШ, але я не знаю в світі такої країни, в якій, хірург чи операційна сестра просить державу – Дайте попрацювати! …а у відповідь держава морозиться…жаль!”
