Йосиф Сірка
В той час, коли вірні різних конфесій в Україні та по цілому світі – на заклики Папи Римського Франціска та Вселенськогоь патріарха Варфоломія – зверталися у своїх молитвах до Господа, щоб він врятував українців від війни, патріарх Російської церкви Кирил схвалював путінську аґресію проти українців. Коли б це була аґресія проти якихось невірних бусурман, чи загрози інопланетян, то, може, поведінка очільника російської церкви викликала б якесь порозуміння, хоча б у певного кола атеїстів, чи інших людей, яких старші люди звикли називати – «вдарені міхом по голові».
Нерозуміння вчинку патріарха Кирила викликає не тільки те, що народ, який Путін вважає, мовби, своєю власнсітю, заявами – «ми один народ, одної віри», а сам п. Кирил навіть не застановився в думках на тому, що саме прихильники його церкви в Україні стали – вже вдруге – першими жертвами неоголошеної Росією війни Україні. Зрештою, навіть такі палкі прихильники Російського патріархата, якими є відомі у світі боксери О. Усик та В. Ломанченко, здається, зрозуміли, що нова аґресія Росії проти України є не тільки антихристиянським і антигуманним актом, але й злочином проти людяности.
В інтернеті появилося звернення О.Усика до «народу України», який він назвав «наймогутнішим у світі». До росіян він звернувся російською і сказав: «Я дуже гордий, що я українець… Це наша земля, ми тут вдома і не ми до вас прийшли. Нас не треба визволяти, ми самі себе визволимо». В іншому повідомленні сказано, що В.Ломанченко вступив до територіяльної оборони Белгород-Дністровського. Оскільки очільник РПЦ в Україні митрополит Онуфрій вже звертався до Путіна з проханням «припинити братовбивчу війну», а той навіть не відповів йому, то, дуже можливо, що й він переосмислить свою приналежність до московського патріарха, якому важливіші плани кремлівського диктатора по відновленню імперії, аніж життя вірян, які його годують.
Повторна аґресія путінської Росії та поведінка патріарха РПЦ є яскравим доказом того, що «цивілізаційний простір» русского мира виявився кривавим і злочинним «простором», який далекий не тільки від будь-якої цивілізації, але й далекий від зародків розуміння гуманности, справедливости та людяности! Бомбардування житлових кварталів, розстрілювання санітарних автомобілів, які спішать з хворими, чи пораненими до лікарень, захоплення пологових будинків в лікарнях, вбивство дітей (досі – за чотири дні вже 16 діточок були вбиті сатанинськими слугами верховного кремлівського люцифера).
Підступні методи провадження війни, випрацьовані кровожадними большевиками, недотримують жодного закону ведення війни. Вони вже показали себе під час воєн проти чеченського народу, проти Грузії, у «братній» Сірії, у підступному розстрілі українських солдат після «домовленостей» в Іловайську та під час аґресії 2014 р., коли проголошували «нас там нет», а їхніми танками, гарматами та ракетами керували «шахтарі та колгосники».
Звичайно, що вишколений каґебіст В.Путін навіть не знає почуття жалю, співчуття, християнської любові до ближнього (незважаючи на те, що вміє перехреститися). До солдатів у нього таке ж ставлення, як і у горезвісного маршала Жукова, який солдат вважав гарматним м’ясом, бо, мовляв, «баби народять нових» хлопців! Тому й не дивно, що тільки на четвертий день російські ЗМІ повідомили про «двох! постраждалих», в той час, коли вже на українській землі їхнє число було блище до 5000 вбитих.
У психічно хворого Путіна від самого початку була хибна уява провадження держави. Від коли виникли президенти, то змінився світ. У давнину, коли обирали президента, то той обцяв людям мир, працю, добробут, справедливість. Не так обрали Путіна, його вибрав Єльцин, а виборці РФ вже давно перестали вірити обіцянкам, що й використав Путін, який вирішив знов зліпити розбиті на шматочки СССР та Варшавський пакт. Тобто не добробут виборців його турбував – щоб люди мали таке ж життя, яке мають цивілізовані країни – для цього було грошей досить з газу та нафти. Та Путін навіть пенсії багатьом зменшив, але сучасні технолоґії дозволили йому і його партії виграти вибори – все задля того, щоб повернути старе, але не задля того, щоб будувати нове.
Дивує тільки те, що мільйони українців, які вже стали громадянами РФ та ті, які там на заробітках не в стані ефективно протестувати проти війни, бо ж тільки за неділю, згідно з повідомлення ЗМІ, у 32 містах Росії було арештовано 352 особи. На жаль, таке можливе лише в «цивілізаційному просторі русского мира», який започаткувала Російська православна цеква під керівництвом, якщо вірити ЗМІ, пов’язаного з КҐБ, Кирила та використання церкви у політичних цілях колишнім головою переіменованого КҐБ – В.Путіним.
Відомий український журналіст Віталій Портников назвав Путіна найжорстокішим диктатором в історії. Після його погроз, вдадится до атомної зброї, бо ж програв запланований «бліц кріґ» – хотів повторити аґресію Гітлера проти Польщі 1939 р. – Путін довів світові, що він не тільки найжорстокіший диктатор світа, але й найнебезпечніший для людства! Неквже ж у РФ справді повірили, що після атомної бомби попадуть у рай, як це їм пообіцяв диктатор?
Поведінка кремлівського диктатора є яскравим прикладом, до чого доводить безкарність, яка Московії обходилася століттями. Нагадаємо, що безсердечність, брутальність, кровожадність московитів почалася з «успіхів» від самого початку заснування Московського князівства, яке «прославилося» нечуваною жорстокітю Івана Ґрозного під час захоплення середньовічної Новгородської Республіки 1570 – людей живцем обливали горячою смолою і кидали у річку. 1708 р. військо Петра І, під командуванням Меньшикова, перевершило у брутальності Грозного – козацьку столицю Батурин було спалено й цілковито зруйновано, а всіх мешканців – понад 65 тисяч, у найбрутальніший спосіб, вимордували не пожаліли навіть жінок та дітей – тіла яких також кидали в річку – щоб не хоронити. Через два століття, нащадки Кремля, вже організували Голодомор в Україні, який забрав понад 10 мільйонів життів українців та кілька мільйонів інших національностей. В ХХІ столітті, на жаль, вже Путін почав продовжувати безкарно традиції кремлівських кривавих завойовників.
Спочатку потерпів малий чеченський народ, керівника якого – генерала Дудаєва, підступно «запросили» на перемовини, а потім керованою ракетою вбили. Далі Путін обрав більшу жертву – Грузію, яку не зумів окупувати, бо американці показали рішучіть діяти. Потім Кремлеві вдалося, знов безкарно, «відщепити» шматок Молдови. Поміч сирійському диктаторові – у вигляді хімічних бомб, також обійшлася московитам безкарно, а аґресія 2014 р. проти наївних українців, мовляв, як їм вбивати «братів», які твердили: «нас там нєт», залишилася також цілковито безкарною.
Окрім брутальности московитів, слід звернути увагу й на те, що досі їм вдавалось безпрецедентно й нахабно захоплювати і місця на міжнародній арені, лише тому. Нагадаємо собі, що засновниками ООН 1945 р. були Україна, Білорусь та СССР (але не Російська Федерація)! З роспадом СССР на місце не тільки у цій організації, але й у Раді Безпеки ООН та в інших світових організаціях, повинна була пройти процедура прийняття нового члена, бо ж РФ у документах ООН появилася щойно після розпаду СССР, а її ніхто не обирав, бо ж вона не подавала навіть заявку на вступ до будь-якої світової організації.
До цієї історії слід додати й те, що необраний член ООН розпочав війну проти члена засновника – України, а в Раді Безпеки знайшлися держави, які виступили проти виключення РФ з РБ, де вона незаконно, бо ж РФ не була засновником цієї міжнародної організації – РФ це не СССР, а найкращим доказом цього є війна Росії проти незалежних країн, які входять до ООН. Те, що РФ не виключили з РБ, є свідченням корумпованості і цієї організації, яка нездатна викинути ніким необраного члена світової організації, який напав на миролюбну країну-сусіда, які нікому і нічим не загрожувала, а займалася тільки власною розбудовою.
Непокарані досі московські диктатори є результатом того, що в Кремлі опинився диктатор, який вже загрожує не окремій країні, але всьому людству, пообіцявши своїм – рай, а решті світу – пекло. Непокаране зло – породжує ще більше!
Норт Порт. 28.2.22
