Всім треба трохи заспокоїтись.
Страшну річ скажу: росіяни в Бучі, Ірпені й Гостомелі не зробили нічого такого, чого б вже не робили раніше на українській землі.
Нам обернулись кривавою дійсністю невивчені уроки історії.
Бо якби ми їх вивчили, то:
– ніколи б не вважали й не називали росіян братами;
– ніколи б не повірили в їх гарантії безпеки;
– ніколи б не полишили незакритими кордони з можливістю шастати туди-суди;
– сухарі б гризли, але ніколи не потрапили в економічну залежність;
– ще у 1991 викинули би з ужитку їх мову, їх культурку, їх “моральні” й “духовні” авторитети;
– ніколи б не ходили в їх церкву;
– ще з 1991 року заборонили обіймати високі посади всіх колаборантів (бо саме так називають тих, хто співпрацює з ворогом);
– зробили б ревізію всього, що за століття принесла нам кривава імперія й що вона у нас вкрала, й повернули своє;
– підняли б документи про всі злочини росії проти українців, пішли з ними у міжнародні суди й добились правосуддя.
А замість цього ми обіймались з ними, їздили до них на заробітки, дивились їх кіно, слухали їх шансон і лєпса.
А сьогодні падаємо в обморок від фото з Бучі. Ви ще фото тюрми на Лонцького не бачили! Ви свідчень про те, як у тюрмі на Стрийській в Дрогобичі людей у колодязь скидали й вапном засипали, щоб швидше місце для нових трупів звільнити, не читали!
Годі голосити! Ненависть – не на часі. На часі холодна лють і гаряче бажання вивчити нарешті цей урок історії й викреслити ворога з життя України.
А краще – змінусувати.
