Пропозиція бразильського президента Лули щодо “посередництва групи нейтральних країн” схожа на мінне поле, тільки дипломатичне. По-перше, вона підтримує російську логіку, що це начебто війна між РФ та Заходом, а значить Кремль має в ній свої “легитимні” безпекові інтереси. У незахідному світі існує глибоко вкорінена антипатія до Заходу взагалі і до США зокрема. Наразі там відчувають шанс позбавитися “опіки” США і Заходу та дуже побоюються застосування до себе санкцій – фінансових або інших, в разі небажання дотримуватися визнаних міжнародних принципів. “Міжнародна понятійність” їх влаштовує.
По-друге, для незахідного світу вигідно завершити бойові дії на будь-яких компромісних умовах, як стосовно сьогодення, так і стосовно майбутнього. Незахідний світ розуміє світ у логіці “розміну”, яка фундаментально відрізняється від нашої “Добро – зло, зрада – перемога”. І по-третє, якщо цей процес почнеться, він житиме “своїм життям”, він швидко стане не про нас, про Україну, а про відносини Захід – неЗахід, про перезавантаження світової архітектури, гроші тощо. Ми там швидко втратимося, стане лише одним елементом “торгу”. Що, звісно, пасуватиме РФ, адже Лавров не просто так швидко “стрибнув” до Бразилії одразу після візиту бразильського президента до Пекіну. Він знає, про що там говорити.
Все це аж ніяк не означає, що говорити з китайцями або бразильцями не потрібно. Навпаки. Але не створювати якихось “посередницьких груп” з незрозумілим мандатом і своїми інтересами, які матимуть свій порядок денний, принципово відмінний від нашого.
