40 років тому:
10.01.1983 – у Києві помер Євген Шабліовський, літературознавець, шевченкознавець. Навчався у Коростишівському педтехнікумі (1924-1926), працював вчителем літератури та історії, з 1928 почав публікувати статті про українських письменників. Екстерном закінчив історико-філологічний факультет Київського інституту народної освіти (нині Київський національний університет; 1930) та вечірнє відділення Київського медичного інституту (1932). Аспірант Київської філії Інституту Тараса Шевченка (1930-1932). Директор науково-дослідного Інституту Тараса Шевченка у Харкові (1932-1933), член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (1934) та член Спілки письменників України (1934). Директор науково-дослідного Інституту Тараса Шевченка у Києві (1935), керівник робіт з підготовки 10-томного академічного видання творів Тараса Шевченка. В більшовицькій системі така стрімка кар’єра молодого науковця стала можливою лише завдяки повній лояльності до влади: у 17-річному віці вступив в комсомол (1923), працював у райкомі комсомолу (1924-1926), а вже у 21 рік – член КП(б)У (1927). Проте для людо- та саможерної системи це нічого не важило і 1935 заарештований у справі так званого Об’єднаного троцькістсько-націоналістичного блоку (бойової організації) в Україні. Засуджений на 5 років ув’язнення, відбував спершу у Соловецькому таборі, а згодом переведений в Мончегорський виправно-трудовий табір Мурманської области. Наприкінці терміну в 1940 Особлива нарада при НКВС СРСР засудила ще на 8 років таборів. Відбував біля м. Ухта в Комі АРСР. В таборі познайомився з 19-літньою Оксаною Світлик з Галичини, з якою одружився після повного звільнення (1954). Після відбуття терміну ув’язнення у1948 висланий на поселення в казахське місто Кзил-Орда. 1956 з дружиною повернувся до Києва, поновився в Інституті літератури Академії наук і цього ж року захистив дві дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук та вченого ступеня кандидата медичних наук. 1961 захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора філологічних наук. Лауреат Ленінської премії (1964) та Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1979), заслужений діяч науки УРСР (1972). Голова редакційної колегії 12-томного зібрання творів Лесі Українки, член редколегії 50-томного академічного видання творів Івана Франка, 8-томної «Історії української літератури», Шевченківської енциклопедії, Повного зібрання творів Т. Шевченка у 6-ти томах. Автор понад 700 праць з питань шевченкознавства, історії та теорії літератури, методології, творчости українських письменників. Очевидно, що в жорстких рамках означених більшовицькою системою змушений був писати дотримуючись радянських ідеологічних штампів, проте все ж спромігся ввести в науковий обіг чимало фактологічних даних. Шевченкознавчі праці перекладені англійською, болгарською, чеською та польською мовами. Похований на Байковому кладовищі. Народився у м. Камінь-Каширський на Волині в сім’ї вчителя 1906.
