Зиґмунт Сєраковський – військовий та політичний діяч польського національно визвольного руху (160 років тому)

160 років тому:

27(15).06.1863 – у Вільнюсі на Лукійській площі через повішання страчений Зиґмунт Сєраковський, військовий та політичний діяч польського національно визвольного руху. Батько як учасник польського повстання 1830-1831 зник безвісти (ймовірно загинув біля Летичева). Зиґмунт закінчив Житомирську гімназію зі срібною медаллю (1843). Щоби зібрати кошти на продовження навчання працював приватним вчителем в шляхетських сім’ях. Поступив на математичне відділення Петербурзького університету (1845). У квітні 1848 в Почаєві заарештований за підозрою у намірі нелегально перетнути кордон з Австрійською імперією та взяти участь в революційних подіях у Галичині. Засланий рядовим до арештантської роти Оренбурзького військового корпусу, вислужився до унтер-офіцера (1852). Заприятелював з багатьма засланцями, в тому числі листовно з Тарасом Шевченком. Шевченка символічно називав «батьком», а себе «українцем з правого берега Дніпра», всупереч вироку імператора забезпечував поета олівцями для малювання та поширював його твори. Сєраковському Тарас Шевченко присвятив вірш «Ще як були ми козаками…». Зберігся лист Шевченка від 1855 в якому він звертається до приятеля: «Мій милий, добрий Зиґмунт, дякую тобі за твоє ласкаве українське сердечне слово, тисячу разів дякую тобі». Зустрілися два товариша особисто лише після звільнення із заслання в Петербурзі 26 березня 1858.

У Петербурзі з відзнакою закінчив Військову академію Генерального штабу (1859). Служив офіцером у Генштабі, працював для реформування московського війська, його демократизації, скасування тілесних покарань. Разом з Ярославом Домбровським створив у Петербурзі підпільний революційний гурток (1859), який з часом переріс у потужну підпільну організацію. Метою організації були демократичні перетворення Московитської імперії та незалежність Польщі. Підтримував тісні контакти з московитським радикальними демократами (Чернишевський, Добролюбов), з українських діячів товаришував з М. Костомаровим, співпрацював з журналами «Современник» і «Основа». Був прихильником польсько-українсько-московитської співпраці та боротьби за повалення самодержавства й утворення демократичної федерації цих народів. Під час закордонних відряджень зустрічався з Джузеппе Гарібальді, Наполеоном ІІІ, багатьма революційними діячами. З початком Польського повстання 1863-1864 капітан Сєраковський покинув імперію та під псевдо «Доленга» сформував на Ковенщині (нині Каунас) 5-тисячне повстанське з’єднання, проголосив себе «воєводою Литовським і Ковенським». 8 травня (26 квітня) біля с. Медейка загін Сєраковського розбитий царськими військами, а важкопоранений командир потрапив у полон. Як умову збереження життя і навіть військового звання від імени царя йому запропонували зраду. Вночі на маленькому клаптику паперу він написав своїй дружині Аполінарії: «Анелі, моя люба! Дізнався, що жити й бути вільним можу за однієї умови: видачі осіб, керівників руху. Гнівно відкинув. Дали мені зрозуміти, що підписав свій смертний вирок. Якщо судилося вмерти,помру чистим і незаплямованим. Скажи ж ти мені, Анелі, хіба я міг відповісти інакше?». Мати написала цареві прохання про відтермінування страти, щоби невістка могла народити, а він зміг побачити свою дитину. Цар «змилосердився» і наказав розстріл замінити повішанням. Народився у с. Лісове на Волині в сім’ї зубожілого шляхтича 1826.