Юліан Пелеш – єпископ Станіславський, Перемиський, Самбірський і Сяноцький УГКЦ, богослов (180 років тому)

180 років тому:

3.01.1843 – у с. Смерековець на Лемківщині (нині в Польщі) в сім’ї незаможного дяка-вчителя народився Юліан Пелеш, єпископ Станіславський (1885-1891), єпископ Перемиський, Самбірський і Сяноцький (1891-1896) УГКЦ, богослов. Навчався в гімназіях Пряшева та Перемишля. Студіював філософію та богослов’я у Відні, член української студентської організації «Січ» у Відні (створена 1868). У Перемишлі єпископом Томою Полянським рукоположений на священника (1867). У Віденському університеті здобув ступінь доктора теології (1870). Префект греко-католицької Генеральної семінарії у Львові та катехит у вірменській високій школі для дівчат і в учительській семінарії (1870-1872). Співзасновник церковного місячника «Руський Сіон». Професор пасторального богослов’я в Духовній семінарії у Перемишлі, референт Консисторії та член комісії для видання катехитичних книжок (1872-1874). Ректор Віденської семінарії і одночасно парох церкви Св. Варвари (1874-1883), катехит престолонаслідника архикнязя Рудольфа Габсбурга, якого навчав української мови. У Відні написав низку праць, які зробили його відомим в університетських вчених колах Європи. Отримав пропозицію посісти єпископську катедру в Крижевачі в Хорватії, від якої відмовився, не бажаючи покидати рідної Церкви.

Архидиякон Львівської митрополичої капітули (1883). Член виділу (керівний орган) товариства «Просвіта». У 1885 був у числі кандидатів на Митрополичий престіл у Львові (після відставки Йосифа Сембратовича). 27.03.1885 у Львові в соборі Св. Юра Митрополитом Галицьким Сильвестром Сембратовичем та співсвятителями Львівськими архиєпископами Северином Титусом Моравським (латинського обряду) та Ісааком Миколаєм Ісаковичем (вірменського обряду) хіротонізований на єпископа Станіславського (єпархія створена у березні 1885 Папою Левом ХІІІ). Член Крайового галицького сейму. 1891 призначений Перемиським єпископом. Один з ініціаторів скликання Львівського провінційного синоду (1891). Стояв на українських позиціях, був прихильним програмі народовців та протидіяв поширенню москвофільства, майбутнє свого народу вбачав у зв’язках з Австрійською державою. Як єпископ не брав безпосередньої участи в політичних процесах, проте уважно слідкував за ними. Помер у Перемишлі (нині в Польщі) 1896.