Євген Штендера-«Прірва; Нерв; Зоряний» – сотник УПА, командир куреня УПА «Вовки», командир ТВ-28 «Данилів», громадський діяч на еміграції (100 років тому)
100 років тому:
2.01.1924 – у с. Волиця-Барилова на Львівщині народився Євген Штендера-«Прірва; Нерв; Зоряний», сотник УПА, командир куреня УПА «Вовки», командир ТВ-28 «Данилів», громадський діяч на еміграції. До 1943 навчався в гімназіях Львова, Радехова, Сокаля, член Юнацтва ОУН (1940). Вояк УПА на Волині (з 06.1943), повітовий військовий вишкільник «Юнацтва ОУН» Радехівщини (10.1943-1944). Надрайоновий провідник ОУН Любачівщини (01.-06.1945), окружний провідник Холмщини й Підляшшя (ІІІ Округа ОУН) на Закерзонні (06.1945-1948) і одночасно (після загибелі командира «Ягоди») командир куреня УПА «Вовки» та командир 28-го (Холмського) тактичного відтинка ВО «Сян»(09.1945-11.1946). Старший булавний (1.01.1946), хорунжий (22.01.1946), сотник УПА (на еміграції 1.07.1949), за поранення відзначений Срібною зіркою. Усіма наявними силами чинив опір депортації українського населення із Закерзоння. Керівник від української сторони переговорів з польським підпіллям АК, а згодом й ВіН на Холмщині та Підляшші. Розробник плану та один із командирів спільного з польськими націоналістичними загонами ВіН (WiN) нападу на повітове містечко Грубешів в ніч з 28 на 29.05.1946. Восени 1947 завершив розформування відділів УПА та підпільної адміністрації Грубешівщини й Підляшшя. У жовтні 1947 з групою бойовиків вирушив рейдом до Східної Пруссії, де перебув зиму й у квітні 1948 повернувся на Підляшшя. У травні-серпні 1948 на чолі групи з 6 вояків перейшов рейдом до Західної Німеччини. Закінчив Український вільний університет, магістр політичної економії. Інформативний референт Місії УПА при Закордонному представництві УГВР, співредактор місячника «До зброї», двотижневика «Сучасна Україна», тижневика «Український самостійник». Голова Об’єднання колишніх вояків УПА в Німеччині (1954-1955). В Німеччині 1950 одружився з Любов’ю Маївською (з дому Шевчик), вдовою генерала УПА Дмитра Маївського, усиновив 7-річного Юрка Маївського, в шлюбі народилися Богдан, Олена та Надія. 1956 з сім’єю емігрував до Канади. Співредактор «Українських вістей» в Едмонтоні (1957-1964). Закінчив бібліотекарський факультет Університету Альберти в Едмонтоні, бакалавр бібліотечних наук (1969), магістр славістики (1971). Працював в університетській бібліотеці м. Рейджан (провінція Саскачеван; 1969-1974) та в Державній бібліотеці Канади в Оттаві (1975-1990), де зібрав практично всю україністику Канади. Член Об’єднання колишніх вояків УПА США та Канади. Співзасновник (1973) та відповідальний редактор (1975-1998) Видавничого комітету «Літопис УПА». Почесний член Головної булави Всеукраїнського братства ОУН-УПА (1995). Член НТШ та низки наукових товариств, автор статей на теми визвольної боротьби. Помер у Канаді 2022.
