Євген Онацький-«Дометенко; Винар» – етнолог, лексикограф, історик, дипломат, філософ та ідеолог українського націоналізму (130 років тому)
130 років тому:
13(1).01.1894 – у м. Глухів на Сумщині народився Євген Онацький-«Дометенко; Винар», етнолог, лексикограф, історик, енциклопедист, журналіст, дипломат, філософ та ідеолог українського націоналізму. Дійсний член НТШ (1947), УВАН (1948), Українського історичного товариства (1965). Батько Дометій походив з козацького роду та був викладачем Грухівського учительського інституту. Зі срібною медаллю закінчив гімназію у Кам’янці-Подільському (1912). Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету (1912-1917), активний учасник таємних українських студентських товариств, член Головної студентської ради (об’єднаний орган всіх ВНЗ Києва). Член Української партії соціалістів-революціонерів (1917), Української Центральної Ради та Малої Ради, учасник переговорів з урядами Кубані та Війська Донського у Катеринодарі та Новочеркаську (12.1917). Учасник Паризької мирної конференції у складі Надзвичайної дипломатичної місії УНР (1919). Директор пресового бюро української дипломатичної місії у Римі (від 10.1919), голова місії (1920-1922), редактор її часопису «La voce del Ucraina». У міжвоєнний період редактор бюлетеня «Голос України», дописувач до часописів «Діло», «Свобода», «Новий час», «Новий клич», «Український голос» а також італійських видань, провідний співробітник органу ОУН «Розбудова нації». Член ОУН (1929), один з близьких співробітників Євагена Коновальця, представник ОУН в Італії (від 1929). У серпні 1939 в його помешканні відбувся Другий Великий збір ОУН (Римський), після розколу ОУН у 1940 підтримав А. Мельника. Професор Вищого східного інституту в Неаполі (1936-1940; викладач української мови), професор Римського університету (1940-1943). За членство в ОУН та постійну критику націонал-соціалізму 29.09.1943 заарештований німецькою окупаційною адміністрацією в Італії, утримувався у в’язницях Італії відтак Німеччини.
Заступник голови Українського допомогового комітету в Римі (1945). Навесні 1947 емігрував до Буенос-Айреса (Аргентина). Співзасновник і перший голова Спілки українських науковців, мистців та літераторів у Буенос-Айресі (1949). Співзасновник (1947), голова (1953-1960), керівник Головної ради (1960-1963) Української центральної репрезентації (координаційний центр українців Аргентини). Редактор націоналістичного тижневика «Наш клич» (1947-1963), календаря-альманаху товариства «Відродження» (1949-1961), православного місячника «Дзвін» (1953-1957), дописувач до періодичних видань США та Канади. Бібліографія творів Онацького опублікованих до 1964 викладена на 58 сторінках. До найважливіших його праць належить «Українська мала енциклопедія» у 8 томах (1957-1967; Буенос-Айрес). Автор ґрунтовних «Українсько-італійського словника» (1736 сторінок низького шрифту) та «Українсько-італійського» (631 сторінка). У 1964 через захворювання очей відійшов від активної діяльности. Помер у м. Буенос-Айрес в Аргентині 1979.
«Хуторянство і провінціалізм – ось ті два наші головні вороги, що їх мусимо перемогти». Євген Онацький.
«Націоналізм, що ставить в основу своєї діяльності добро цілої нації, пам’ятає, що стан цілого залежить від стану складників. І саме тому він мусить піклуватися про якнайбільший розвиток індивідуальних прикмет і окремих індивідів, і окремих індивідуалізованих груп. Індивіди, що складають націю, не можуть ніколи доходити до рівня засобу, вони завжди мають залишатися ціллю, щодо якої держава, суспільство в цілому має свої обов’язки». Євген Онацький.
