Володимир Левицький – «основоположник математичної культури нашого народу», замовчуваний в радянські часи (150 років тому)

150 років тому:

31(19).12.1872 – у Тернополі в шляхетській родині народився Володимир Левицький, математик, громадський діяч. Навчався у Золочівській, Тернопільській та Львівській гімназіях, Львівському університеті. Член Академічного братства (товариство українських студентів), товариства «Ватра», згодом – «Академічної громади». Учасник громадського руху за українську мову викладання та окремий український університет. Під час Першої світової війни як австрійський офіцер потрапив до московитського полону і до 1918 перебував у Пензенській губернії. 1901 захистив докторську дисертацію з теорії аналітичних функцій, два роки стажувався у Німеччині (Берлін та Геттінген). У 1894-1908 викладав у державних гімназіях у Тернополі та Львові, у 1920-1923 викладав математику в Таємному українському університеті. Дійсний член та голова (1932-1934) НТШ, голова математично-природописно-лікарської секції НТШ. 1893 на доручення НТШ уклав українську фізичну і математичну термінологію (близько 2 тисяч термінів; опубліковано 1902), з 1897 редагував статті з математики, фізики та хемії у «Збірнику НТШ». Секретар Українського педагогічного товариства, співзасновник Товариства наукових викладів ім. Петра Могили (1907), організатор інших педагогічних товариств, співорганізатор шістьох з’їздів українських природодослідників, інженерів та лікарів, співзасновник українського спортивного товариства «Сокіл». Дійсний член математичних товариств «Circolo matematico di Palermo» (Палермо, Італія) та «Deutsche Matematiker-Vereinung» (Лейпциг, Німеччина), Польського астрономічного товариства, Французького наукового товариства «Societe mathematigue de France», почесний член Київського математичного товариства. Відомий математик, академік АН УСРР Михайло Кравчук неодноразово запрошував Левицького на роботу до Києва, проте вчений не погодився (згодом переважна більшість галицьких емігрантів до більшовицької України та й сам М. Кравчук загинули в комуністичних концтаборах). З 1939 працював у Львівському університеті, професор (1940). Автор близько 100 наукових праць з теорії аналітичних функцій, диференціальних та інтегральних рівнянь, алгебри, геометрії, теоретичної фізики, астрономії, а також українських підручників з математики та фізики, великого числа популярних брошур з астрономії, фізики, історії науки, перекладів наукових робіт, головно з німецької мови. Академік М. Кравчук назвав Левицького «основоположником математичної культури нашого народу». Помер у Львові 1956. В радянські часи довший час замовчуваний і лише 1972 на засіданні Клубу творчих математиків про ім’я вченого наново відкрито математичній громаді Львова і України.