Володимир Кашицький – громадський і культурний діяч, меценат, почесний громадянин Львова (110 років тому)
110 років тому:
22.03.1913 – у с. Підбуковина біля Перемишля, нині в Польщі народився Володимир Кашицький, громадський і культурний діяч, меценат, почесний громадянин Львова (1996). Закінчив вечірню ремісничу школу ім. о. М. Шашкевича у Перемишлі. Член «Пласту», співорганізатор товариства «Плай». У лютому 1940, виконуючи доручення ОУН, заарештований НКВД при перетині радянського кордону. У 1943, як колишній підданий Польщі, вояк Першої польської дивізії Армії Людової (польське радянське військо сформоване з підданих довоєнної Польщі, що перебували в таборах ГУЛАГу), молодший лейтенант артилерії. 1944 під Варшавою втратив обидві руки. Після війни мешкав у Щецині, де організував підприємство з виробництва морозива. Також займався спорудженням і продажем будинків у різних містах Польщі. Провадив активну громадську діяльність в українських суспільно-культурних організаціях, допомагав відроджувати структури УГКЦ на території Польщі. Фінансово підтримував національні просвітницькі проєкти в діаспорі, а після падіння комуністичного режиму в Україні 1994 оселився у Львові, де розвивав власне підприємництво, доходи з якого віддавав на українську справу. Зокрема підтримував НРУ, фестиваль «Червона рута», товариство «Надсяння», видавництво «Червона калина», «Просвіту», Товариство «Україна-Світ», придбав будинок в Ірпені для школи кобзарського мистецтва, спонсорував видання великої кількості українських книг, купівлі раритетних видань для бібліотек, матеріально допомагав нужденним тощо. Помер під час перебування в Республіці Шрі-Ланка 2001. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.
«Я досяг успіху, тому що я українець. Історія України дає безліч прикладів, коли гору брали не сила м’язів, а сила духу, енергія думки» – Володимир Кашицький.
«Багато хто в Україні сьогодні підупав духом, але не я, мене інколи навіть називають романтиком. Але я впевнений, що багатій повноцінний, незалежній Україні – бути, бо ж подивіться: хто тільки не йшов на Україну – татари, Пілсудський над нами висів. Гітлер думав, що захопить весь світ. Навіть сімдесятилітня більшовицька імперія тріснула, наче горіх. А ми живімо, вірмо і тримаймося!» – Володимир Кашицький.
