Володимир Ґжицький – письменник, публіцист, перекладач (50 років тому)
50 років тому:
19.12.1973 – у Львові помер Володимир Ґжицький, письменник, публіцист, перекладач (з польської). Закінчив українську гімназію в Тернополі (1917). Доброволець УГА, поручник. У 1919 з УГА перейшов за Збруч. Опинився на території зайнятій радянським режимом. На початках працював робітником, закінчив Харківський інститут сільського господарства (1926). Працював у народному комісаріаті освіти, пізніше у народному комісаріаті продовольства УСРР. Член спілки селянських письменників «Плуг», літературної організації «Західна Україна». Друкуватися почав з 1922. Після поїздки на Алтай у 1928 у складі кінописьменницької групи під керівництвом О. Довженка написав роман «Чорне озеро» в якому показав нищення маленького народу ойротів. Твір приніс автору всесоюзне визнання, але згодом був використаний як доказ звинувачення у кримінальній справі. Не порятували твори написані в прорадянському дусі й у грудні 1933 заарештований та засуджений на 10 років виправно-трудових таборів. Відбував покарання в Республіці Комі, 1943 термін ув’язнення подовжено, 1945 – знову подовжено, 1947 відправлений на поселення на Печорську залізницю. Лише 1956 звільнений, повернувся до Львова. Цього ж року прийнятий у Спілку письменників України. На волі взявся за написання автобіографічної трилогії «У світ широкий» (1960), «Великі надії» (1963), «Ніч і день» (1963). В романі «Ніч і день» відтворив жахіття комуністичних концтаборів, який разом з творами Івана Багряного стали першими описами таборів ГУЛАГу, і це задовго до Солженіцина, якому чомусь нерідко віддають пріоритет в цьому питанні. Похований на Личаківському цвинтарі. Народився у с. Острівець на Тернопільщині в сім’ї вчителя 1895.
