Василь Шевчук-«Кадило» – священник УГКЦ, капелан УПА (120 років тому)
120 років тому:
12.08.1903 – у м. Стрий на Львівщині народився Василь Шевчук-«Кадило; Пластун», священник УГКЦ (1930), капелан УПА. Походив із заможної сім’ї судового урядника. Навчався в державній гімназії у м. Дрогобич (1915-1918), відтак державній гімназії м. Перемишль, член «Пласту». Закінчив Перемиську духовну семінарію (1923-1930), прийняв целібат. Душпастирював у селах Дрогобиччини, з 1932 – Лемківщини, активно займався культурно-просвітницькою працею, член «Просвіти». 1943 мав намір стати капеланом дивізії Ваффен СС «Галичина», проте з невідомих причин цього не вдалось зробити. Коли польські бойовики (Армії крайової та Батальйонів хлопських) системно почали вбивати українське греко-католицьке духовенство та після постійних погроз на свою адресу, став капеланом куреня УПА Мартина Мізерного-«Рена» (кінець літа 1944), який проходив вишкіл на Лемківщині. У листопаді 1944 повернувся на свою парафію у П’яткові Руській, водночас душпастирював у сусідніх селах Явірник Руський та Іскань, які залишилися без священників. Від квітня 1945 на доручення провідника 4-го району ОУН «Бориса» виконував обов’язки районного господарчого референта під псевдом «Пластун», проте через два місяці полишив цей уряд оскільки економічна діяльність священнику не надто вдавалась. Від січня 1946 – під псевдо «Кадило» курінний польовий капелан Перемиського куреня УПА та духівник «Залізної сотні» (Ударники-2) «Громенка». У сотнях «Громенка», «Бурлаки», «Крилача», «Ластівки» сповідав стрільців, служив Літургії, ховав загиблих, давав шлюби. Разом з тим надавав духовну опіку мешканцям сіл Перемищини, в яких не було священників. Після злочинної депортації українців із території Закерзоння в рамках акції «Вісла» 17.06.1947 у складі відділу «Громенка» перейшов польсько-чехословацький кордон, рейдом прориваючись до Західної Німеччини. Фізично виснажений, хворий на запалення легень, щоби не бути тягарем для вояків 30 червня залишився в римо-католицькій парафії с. Грубов, поблизу м. Кошиці. Через кілька днів схоплений чехословацькими органами безпеки та невдовзі разом з іншими полоненими вояками УПА переданий до Польщі. Утримувався в Ряшівській в’язниці служби безпеки, піддавався жорстоким катуванням та постійній зневазі як священник та як людина. У кримінальній справі «давав покази» та на суді свідчив зрадник, колишній господарчий референт Перемиської округи Ярослав Гамінка-«Вишинський», який звинуватив «Кадила» в тому, що він зі зброєю в руках воював проти Війська польського та грабував польське населення (був єдиним свідком на суді). 8.06.1848 Військовим судом в Ряшеві засуджений на кару смерти. За декілька днів до страти Головний командир УПА Р. Шухевич присвоїв «Кадилу» військовий ступінь хорунжого-капелана УПА. Розстріляний у підвалах в’язниці у м. Ряшів, нині в Польщі 13.09.1948 (зі іншими даними 10.09.1948). Місце поховання донині не відоме. Два рідні брати о. «Кадила» також були підпільниками ОУН.
https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=cbw2XUVQfIg
