Василь Івахів-«Рос; Сом; Сонар» – один з творців УПА, підполковник УПА (80 років тому)

05_13_Івахів 01

80 років тому:

13.05.1943 – біля с. Чорниж на Волині в бою з німецьким каральним підрозділом, в складі групи з десяти повстанців загинув Василь Івахів-«Рос; Сом; Сонар», один з перших командирів УПА, підполковник УПА. Батько Григорій та старший брат Олекса полягли в боях за волю України в лавах УГА. Закінчив гімназію у м. Рогатин (1923-1930). Член скаутської організації Пласт, УВО, громадських організацій «Сокіл», «Просвіта». За дорученням ОУН Бережанської округи створив маневрову групу для виконання саботажних акцій (підпал маєтків польських осадників). Призваний до Війська польського, завдяки чому уник арешту. Закінчив старшинську школу, поручник. (В окремих літературних джерелах вказується, що звання не присвоєно через те, що був українець, а у військовому квитку записано про проходження повного вишколу у старшинській школі). Після демобілізації працівник військової референтури ОУН Рогатинського повіту Бережанської округи. Тричі заарештований польською владою (1933, 1938 і 1939), в’язень тюрем у Бережанах, Золочеві, Львові, Березі Картузькій. З початком більшовицької окупації вчитель у с. Бачів, проте невдовзі, щоб уникнути арешту, перейшов кордон в німецьку зону окупації. Учасник ІІ Великого збору ОУН у Кракові (04.1941), слухач військових курсів ОУН(б). З початком німецької окупації України організатор і командир підстаршинської школи ОУН у містечку Поморяни на Львівщині. Разом з іншими викладачами та слухачами школи заарештований ґестапо, звільнений (викуплений) через рік стараннями Митрополита Андрея Шептицького. Учасник ІІ підпільної конференції ОУН(б) у Львові в грудні 1942, яка саме завдяки наполяганням Івахіва ухвалила створення військових підрозділів ОУН і збройної боротьби з гітлерівськими окупантами. З літа 1942 військовий референт ОУН на Північно-західних українських землях (ПЗУЗ), шеф Крайового військового штабу УПА, організатор перших сотень УПА на Волині (кінець 1942 – початок 1943). Ініціатор переговорів з командуванням «Поліської Січі» отамана Тараса Боровця-«Бульби» (представляла уряд УНР в еміграції) про створення спільних збройних формувань для боротьби проти окупантів. Перша спроба переговорів про спільну боротьбу, які провадив Дмитро Клячківський-«Клим Савур» зазнала невдачі. Зустріч делегації ОУН(б) з делегацією «бульбівців» відбулась 9.03.1943 у с. Золотолин на Костопільщині. З боку ОУН участь взяли Василь Івахів-«Йосип Сонар», Дмитро Клячківський-«Клим Савур», Іван Литвинчук-«Дубовий», Роман Петренко-«Омелько», з боку «Поліської Січі» – Тарас Боровець-«Бульба», Олександр Щербатюк-«Зубатий», Іван Мітринга та два офіцери петлюрівської армії. Згоди по ключових питаннях не досягнено, узгоджено лише дату наступної зустрічі – 14 травня, проте вона вже не відбулась через загибель Івахіва. Разом з Івахівим-«Сонаром» загинули Юліан Ковальський-«Гарпун», член крайового військового штабу, сотник і Семен Снядецький-«Сійко», поручник. Інформацію про їх пересування видав польський провокатор-колаборант. Поховані через два дні у братській могилі в с. Бичаль на Рівненщині. Посмертно підвищений до підполковника УПА (з датою старшинства 13.05.1943) та нагороджений Золотим Хрестом бойової заслуги 1-го класу. В. Івахіву та побратимам присвячена пісня «Десь там далеко на Волині зродилась Армія УПА» авторства повстанця Василь Прийми-«Чорногори» (літ. пс. Микола Галичко, Миколи Дяків), згодом відомого священника. Народився у с. Прошова на Тернопільщині 1908.

Десь там далеко на Волині

Зродилась Армія УПА,

Щоби воскресла Україна

І завітала свобода.

Про контингенти там не знають,

Живуть там люди, мов в раю,

Бо за цю волю, за свободу

Волинь пролляла кров свою.

Горіли села і містечка,

Борці боролись ніч і день.

В перших рядах борців героїв

Упав Івахів друг Василь.

Він впав, як лицар України,

На полі слави, як борець,

Ціле життя страждав по тюрмах,

Геройська смерть сплела вінець.

Прощай, герою України,

Прощай, наш друже дорогий,

Твої діла нам незабутні,

А твій наказ для нас святий.

Сестра його рідненька плаче,

Щодня виходить за село,

Чи не приїхав брат додому,

Чи не побачить ще його.

Не плач, сестричко, не журися,

Поглянь у синю далечінь.

Твій брат умер, та жити буде

В піснях майбутніх поколінь

Ми вище прапор підіймемо,

Тризуб повернем до чола

І крикнем: Слава Україні!

Так, щоб здригнулася Москва.

05_13_Івахів 02 05_13_Івахів 03

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа