Василь Базилевич – історик, архівіст, краєзнавець, музеєзнавець (130 років тому)
130 років тому:
12.01.1893(31.12.1892) – у Києві у сім’ї мирового судді народився Василь Базилевич, історик, архівіст, краєзнавець, музеєзнавець. Закінчив Київську гімназію (1910) та історико-філологічний факультет Київського університету (1915), учасник історико-етнографічного гуртка при університеті. Викладач київського Археологічного інституту (1918-1924) та низки інших навчальних закладів – читав курси з палеографії, епіграфіки, хронології, сфрагістики, геральдики, нумізматики. Дійсний член, згодом член президії і секретар Історичного товариства Нестора Літописця (1917-1930), працював у ВУАН над історією декабристського руху в Україні. Працівник Комісії соціально-економічної історії України та Комісії Біографічного словника ВУАН, Київської інспектури охорони пам’яток культури і природи (1927-1932), секретар (з 1927) та вчений секретар (з 1932) Київської крайової комісії з охорони пам’яток культури, науковий працівник Всеукраїнського історичного музею (з 1932), член екскурсійної комісії київського Дому вчених, голова Бюро краєзнавства при відділі освіти Південно-західного округу. Співорганізатор екскурсійно-краєзнавчої конференції у Києві (1924). У 1923, 1927 і 1933 перебував в ув’язненні, проте кожного разу після кількох місяців слідства звільняли. Абсурдність інкримінованих «злочинів» полягала в тому, що йому приписували одночасну приналежність до націоналістичної та монархічної організацій. Під час чергового арешту у квітні 1935 конфісковано унікальну бібліотеку та архів, а вченого засуджено на 5 років виправно-трудових таборів у Біробіджанській республіці. Після звільнення (1940) заборонено повертатися до Києва й в Україну, тому оселився в Таганрозі, де з великими перешкодами отримав посаду наукового працівника місцевого музею. Під час німецької окупації, намагаючись не допустити вивезення цінних експонатів, переробив опис колекції «Нумізматика», не вказавши частину музейних цінностей. Розстріляний у Таганрозі 1942.
