Українська 14-а гренадерська дивізія Ваффен-СС «Галичина» (80 років тому)
80 років тому:
28.04.1943 – у Львові проголошено про створення української 14-ї гренадерської дивізії Ваффен-СС «Галичина».
Після сталінградського погрому уже ніхто не мав сумніву, що Німеччина зазнає поразки. І все ж, коли у квітні 1943 було проголошено про створення у складі німецької армії української дивізії, то до неї уже на початку червня зголосилося 80 тисяч добровольців.
Українці ще добре пам’ятали десятки мільйонів замордованих та убитих червоними катами впродовж 1920 – 1930-х рр., а особливо масові вбивства безневинних людей влітку 1941, коли комуністи покидали Західну Україну. Не маючи порятунку, а навіть моральної підтримки від жодної з країн вільного світу, українська молодь вирішила, ставши по боці тепер уже виразно слабшого окупанта, взяти від нього зброю, навчитись військової справи і поступово творити таким чином регулярні частини майбутньої Української Армії. Також свою роль відіграв позитивний досвід попередньої війни, коли невеликий легіон Українських Січових Стрільців, сформований по боці Австро-Угорщини, після розпаду обох імперій виріс у потужну військову силу Української Держави.
Формування дивізії “Галичина” відбувалось головно з українців Генерального Губернаторства, складовою частиною якого була Галичина. При створенні дивізії українці висунули низку вимог політичного та організаційного характеру:
– назва, символіка та офіцерський склад мали бути українськими;
– наявність священиків-капеланів (підрозділи СС не комплектувались священиками);
– повна моторизація та сучасне озброєння;
– використання дивізії виключно в бойових діях на протибільшовицькому фронті.
Перед відправкою на фронт дивізія нараховувала 16 тисяч вояків. Незважаючи на катастрофічне становище на фронтах, німецька влада не радо давала зброю окупованим народам. Командування Вермахту кинуло українців у саме пекло військових дій. Під Бродами дивізія “Галичина” потрапила в оточення і в ході особливо важких боїв 17 – 22 липня 1944 року була розбита. Українці чинили настільки шалений опір, що радянське командування, за розповідями очевидців, наказало своїм бійцям не брати полонених, а поранених дострілювати. З 11 тисяч українських вояків, що опинились під Бродами, близько 7 тисяч полягло, близько 3 тисяч вирвалось з оточення і стали основою для формування нових українських частин, а деяка частина перейшла до лав УПА. Наприкінці 1944 була сформована нова дивізія чисельністю 18 тисяч вояків, яка на початку березня 1945 була включена до складу Української національної армії під командуванням генерала П. Шандрука. Показово, що вояки дивізії склали присягу на вірність українському народові. По завершенні війни дивізія перейшла в зону окупації західних союзників, інтернована, а в травні 1947 українські полонені були вивезені до Великої Британії і звільнені.
