Тихий саботаж червоних партизан (80 років тому)
80 років тому:
4.01.1944 – командир з’єднання радянських партизан І. Скубко доповів ЦК КП(б)У та УШПР (Український штаб партизанського руху) про неможливість вирушити з району базування в Городницькому районі Житомирської области в рейд на захід через круглодобове патрулювання німцями лісових доріг. 1 лютого Скубко повторно доповів про неможливість рейду на терени контрольовані німцями та партизанами УПА. На загал станом на січень 1944 в Україні діяло 48 тисяч радянських партизан. Перед цією військовою потугою Москва поставила завдання провести серію рейдів на Західну Україну з метою нищення німецьких тилів а також боротьби з українським визвольним рухом. Проте, за словами відомого партизанського командира М. Наумова, багато командирів, з огляду на виняткову складність, а подекуди й неможливість виконання цього завдання, «не хотіли туди йти». Тихий саботаж наказів вищого командування був зумовлений тим, що куди легше було, як писав у щоденнку за 2.01.1944 М. Наумов про командирів Бегму, Сабурова, Маликова, «відсиджуватися в болотах і лісах», звітуючи перед Центром дрібними вилазками, як вступати в повномасштабні бої на відкритих теренах. Ці настрої серед радянських партизан поширювалися зокрема внаслідок невдалого рейду С. Ковпака в Галичину у 1943.
Із щоденника М. Наумова за 2.01.1944: «Генерал-майор Федоров [доречі, двічі герой СРСР], по словах Богуна [офіцер спецслужб], грає з 3-х годин ранку в карти і нікуди не ходить».
